Псалом 130. (129). МОЛИТВА ТОГО, ХТО КАЄТЬСЯ
- З глибин взиваю, Господи, до тебе.
- О Господи, почуй мій голос! Хай твої вуха будуть уважні до голосу благання мого!
- Коли ти, Господи, зважатимеш на провини, – о Господи, хто встоїться?
- Та в тебе є прощення, щоб мали страх перед тобою.
- Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово:
- Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.
- Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в нього.
- Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.
__________
Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.
Ніч – то такий непевний час. Можуть прийти злодії, розбійники, може зморити сон, і пропустиш момент, коли треба бути пильним.
Є така приказка, що ніч найтемніша перед світанком, і в тому щось є. Найтяжче чекати на щось добре, коли вже довго чекаєш і не знаєш, скільки ще залишилося.
Час і в добі може тривати для нас по-різному. Деколи години минають швидко, а деколи тягнуться, як та гума, а той час, який нами омріяний, все не настає. Так і в житті: хочеш чогось, плекаєш мрії й думаєш: ну коли вже?
Але в житті треба не забувати: світанок існує, якою б темною не здавалася ніч чекання, які б непрості ситуації не довелося долати на шляху до світла – воно таки засвітить.
Деколи Бог не відразу відповідає нам: на наші прохання чи запитання. Бог – мовчить. Але це не означає, що Він нас не чує. Він просто вже напередодні сказав нам достатньо, щоб ми в темряві саме цієї ночі могли дати собі раду. Нам просто треба пригадати все, що Він нас до цього навчив і сміливо діяти.
І тоді – сонце зійде і освітить нас у нашій радості.
