Псалом 62
Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.
Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.
Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.
Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.
Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.
А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пс.62 : “Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно”
Нам здається, що ми достатньо знаємо Бога, про Бога, про Його всемогутність. Хтось відмалку, хтось у часи випробувань, а хтось – через пошук себе приходить до Нього. Та як би не було, ми постійно в пошуках Його присутності в нашому житті.
Коли нас кридять ми уповаємо на Господа як на найвищу справедливість, очікуючи, коли Він воздасть за заслугами нашим кривдникам. Коли в нас біда – взиваємо в Його імя, очікуючи негайної допомоги, бо, хто на це ще здатен, як не Він.
Ми шукаємо чудо, очікуємо чудес у нашому житті. Шукаємо Бога так, як самі вміємо, як нам диктує наше виховання, як прийнято в нашому оточенні.
І в тому всьому найважливіше – бажання знайти і пізнати Бога, прийняти Його як єдино правильний орієнтир у нашому житті, як Того, хто завжди очікує нас, не зважаючи на наші слабкості, падіння, болі чи розгубленість, із розпростертими обіймами.
