Послання Апостола Павла до Євреїв 9, 11-14.
11. Браття, Христос, прийшов як первосвященик майбутніх благ. Він пройшов через більший і досконаліший намет, нерукотворний, тобто не земної будови, 12. і увійшов раз назавжди у святиню не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю і найшов вічне відкуплення. 13. Бо як кров волів і козлів та попіл з ялівки освячує, коли окропить нечистих, даючи їм чистоту тіла, 14. скільки більше кров Христа, який Духом вічним приніс себе самого непорочним Богові, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богові живому.
Євангеліє від Марка 10, 32-45.
32. Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох, почав їм говорити, що має з ним статися:
33. – Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, 34. і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.
35. Яків та Іван, сини Заведея, підходять до нього й кажуть йому:
– Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо.
36. Він їм відповів:
– Що хочете, щоб я зробив вам?
37. – Дай нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч тебе у твоїй славі.
38. Ісус сказав їм:
– Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищуся?
39. Вони йому відповіли:
– Можемо.
Ісус сказав їм:
– Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч мене чи ліворуч – не моє дати вам, а кому приготовано.
41. Почули про те десятеро й обурились на Якова та Івана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм:
– Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, і їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Мр.20, 45: “Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”
Ви помічали коли-небудь як відносно ми сприймаємо свій час, свої гроші, свої докладені зусилля?
Коли ми йдемо на літургію, нам видається безмежно довгим навіть проповідь священика, не кажучи вже про саме Богослуження. Але ми з легкістю просиджуємо годинами в інтернеті.
Коли нас просять допомогти, підтримати хоча б кількома гривнями, бо й справді, якщо кожен не поскупиться, бодай на невеличку суму, то врешті разом зможемо порятувати комусь життя, а комусь дати надію для подальших кроків, але ми вважаємо, що є хтось значно багатший від нас, то хай допомагає. Та нам взагалі не шкода грошей на сидіння в кафе за горнятком кави чи на пляшку пива. Бо це для нас видається важливішим.
Коли нас просять про допомогу, де мали б докласти трохи своєї праці, ми вимірюємо це похвилинно, так, ніби наше життя в той час пропливатиме з космічною швидкістю, а руки, ноги чи голова обтяжіють на кілька тон. Та без проблем вишліфовуватимемо свої вміння в якійсь грі,чи поціленні м’ячика чи згортка паперу в смітникову корзинку – це для нас мега важливо.
Ви помічали, що на різні відмовки, пояснення чи пошуки виправдання зазвичай тратимо значно більше часу і зусиль, замість того, щоб взяти і зробити.
