Псалом 50
Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.
Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.
Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.
Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;
То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.
Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.
Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.
Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.
Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.
Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.
Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.
Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.
Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.
Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.
Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.
Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.
Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.
Пс. 50: “Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї, і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.”
Змилосердися! Прости! Помилуй! Допоможи! Саме ці слова найчастіше від нас чує Господь. Ми благаємо про підтримку значно частіше, ніж самі відкриваємо свої серця для милосердя й допомоги. Бо свої потреби відчуваємо загострено, знаємо, що нас болить, що пригнічує, не дає спокою. А чужі клопоти зазвичай видаються мізернішими, бо ж гарантовано маємо якийсь власний досвід, щось, що відчули “на своїй шкірі”.
Нам часто складно навіть пробачити. Минають роки, змінюють люди в нашому житті, з’являється багато різних інших, новіших, актуальніших тем, та нас може довго боліти якесь зранення. І ми, наче й пробачили, але десь у глибині душі все пам’ятаємо.
А щодо допомоги, то теж не надто маємо вироблені рефлекси, щоб поспішати на допомогу. Воліємо зайняти вичікувальну позицію: а раптом, хтось допоможе інший, а я – поспостерігаю, а вже якось там, за інших, сприятливіших обставин точно допоможу.
Та від Бога ми очікуємо допомоги, милосердя, підтримки повсякчас. Ми хочемо їх відчувати, коли прокидаємося зранку, коли починаємо якісь важливі для нас справи, коли стоїмо перед вибором. Цікаво, а якщо спробувати щоразу, коли про щось просимо в Господа, робити це для когось, хто трапиться на нашому шляху? Напевно, було б досить дієво.
