Псалом 142
О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.
І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.
Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в Землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.
Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.
Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.
До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.
Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.
Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.
Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.
Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.
Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.
Пс. 142: “Живи мене, о Господи, імени твого ради”
Ви пробували коли-небудь їсти одну й ту ж саму страву впродовж кількох днів, чи тижня? Навіть найулюбленіша їжа – не смакуватиме. Ми досить прискіпливо й ретельно підходимо до своєї щоденної поживи, зважаємо на смаки, хочемо спробувати якісь нові страви, продукти. А чим зазвичай живимо свою душу? Хіба не одним і тим самим?
У своїй духовній поживі ми не гурмани. Стараємося все зробити швидко, звикло і без зайвих зусиль. Мало тих, хто старається урізноманітнити і збагатити “раціон” взаємин із Богом. Адже Він і так знає, розуміє, чує. Хоча насправді є дуже багато різних способів для нашого духовного розвитку. І для цього навіть не треба очікувати якогось свята чи приводу. А просто почати чути, бачити і розуміти тих, хто поруч і хто може очікувати на підтримку і допомогу.
