Діяння Апостолів 1, 12-17, 21-26.
12. В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
15. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив:
16. – Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали:
– Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
26. І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Євангеліє від Йоана 1, 18-28.
18. Бога ніхто не бачив ніколи:
Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об’явив.
19. Ось свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалиму були до нього послали священиків і левітів спитати його: хто ти? 20. І він признався, не заперечив, признався:
– Я не Христос.
21. Вони спитали його:
– Що ж – Ілля ти?
– Ні, – мовив він.
– Пророк ти?
– Ні, – відповів він.
22. Тоді вони сказали йому:
– Хто, отже, ти ? – щоб відповісти тим, які нас вислали. Що про себе кажеш?
23. Він промовив:
– Я – голос вопіющого в пустині: вирівняйте путь Господню, як сказав пророк Ісая.
24. Були ж посланці з фарисеїв. 25. І спитали його, кажучи до нього:
– Чого ж ти христиш, коли ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
26. Іван їм відповів:
– Я хрищу водою, але серед вас стоїть той, якого ви не знаєте; 27. він – той, що йде після мене, і я не гідний розв’язати йому ремінь сандалів.
28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван христив.
Йо.: 1, 18: “Серед вас стоїть той, якого ви не знаєте”
В нашому житті щодня зустрічаються люди. Одні приходять, інші – відходять, змінюються. Ми з ними спілкуємось, переписуємось, розважаємось, відпочиваємо. Нам здається, що добре знаємось – особливо з друзями. Та, якщо заглянути глибше, задуматись, порозмірковувати – ми мало одне про одного знаємо. А, іноді майже нічого.
Так, само і з Ісусом, нашим Татом. Крізь ціле наше життя Він є поряд з нами. Підтримує і помагає, посилає на поміч тих чи інших людей. Через них промовляти до нас. Та, через людську неміч, засліпленість – Його не помічаємо, не чуємо. І, як виявляється – НЕ ЗНАЄМО. Він поряд і далеко водночас для нас. А, прийде час і ми з Ним зустрінемось очі в очі. І тоді, Господь нам може сказати: «Я тебе не знаю. Хто ти?» І від таких думок стає страшнувато, моторошно.
Боже, допоможи мені Тебе знайти сповна, побачити, почути. В щоденних буднях пізнавати Твою велич і приймати в ближньому. Відчути Твоє вірне батьківське плече.
