Діяння Апостолів 8, 5-17.
5. В тих днях Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. 6. Народ однодушно слухав уважно, що Филип говорив, слухаючи його й бачачи ті знаки, що він чинив, 7. бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи сильним голосом, і багато розслаблених та кривих видужувало. 8. Радість же була велика в тім місті.
9. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. 10. За ним усі, від малого до великого, слідом ходили, кажучи:
– Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою.
11. Вони його слухали уважно, бо він довго дивував їх чарами своїми. 12. Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, христилися чоловіки й жінки. 13. Увірував тоді й сам Симон і охристившися, тримавсь Филипа, і бачачи знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
14. Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра й Івана. 15. Ці прийшли й молилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, 16. бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім’я Господа Ісуса. 17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.
Євангеліє від Йоана 6, 27-33.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
27. Дбайте не про їжу, що минає, а про їжу, що лишається на життя вічне, яку вам дасть Син чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.
28. Вони ж мовили до нього:
– Що нам робити, щоб діла Божі чинити?
29. Ісус у відповідь сказав їм:
– Діло Боже – вірувати в того, кого він послав.
30. Вони сказали:
– Який знак робиш, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що чиниш? 31. Батьки наші їли в пустині манну, як написано: дав їм їсти хліб з неба.
32. Ісус сказав їм:
– Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець мій дає вам правдивий хліб з неба. 33. Бо хліб Божий – той, що з неба сходить і дає життя світові.
Йо. 3, 16: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного…»
Господь пожертвував найдорожчим, що мав – Своїм Сином. Він, Творець усього, що є довкола нас – віддав Свій єдиний скарб. Він Його не ховав, не намагався вберегти від хресної дороги, від усіх випробувань і перешкод, які чекали на Ісуса.
В нашому житті, ми щоденно стикаємось з різноманітними випробуваннями, де потрібно «скласти жертву». Вкладаємо свій час у різноманітні буденні справи, котрі не завжди приносять плоди. Служачи ближньому – часто чекаємо винагороди, похвали чи подяки. Нам важко зробити щось просто так – безкорисливо, не очікуючи в замін нічого. Не біймося жертвувати себе, свій час для інших. Так, як це зробив Небесний Тато. Він для нас є прикладом великої любові. Світлом, котре освітлює наш шлях.