Діяння Апостолів 8, 26-39.
26. В тих днях ангел Господній промовив до Филипа, кажучи:
– Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.
27. І встав він, і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, 28. повертався, сидячи на своїй колісніці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа:
– Підійди і пристань до цієї колісниці.
30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього:
– Чи розумієш, що читаєш?
31. Той відповів:
– Та як можу, коли ніхто мене не навчить?
32. І просив Филипа зійти й сісти біля нього. Місце ж Писання, що той читав було таке:
Його вели на заріз, мов овечку;
немов ягня перед тим, хто стриже його, безголосне,
так він не відкриває рота свого.
33. В його приниженні відмовлено йому суд.
Рід його хто може оповісти?
Життя бо його взято від землі.
34. Озвавсь скопець і мовить до Филипа:
– Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про кого іншого?
35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив йому Ісуса. 36. І коли вони їхали шляхом, прибули до якоїсь води, і скопець каже:
– Он вода. Що заважає мені, щоб я христивсь?
37. Сказав же Филип:
– Коли віриш з усього серця, можна.
Відповідаючи, він сказав:
– Вірую, що він Син Божий.
38. І велів, щоб колісниця спинилась, і вони обидва, Филип та скопець, зійшли у воду, і він христив його. 39. Коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; радіючи, він їхав дорогою своєю.
Євангеліє від Йоана 6, 40-44.
40. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Така воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина й вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його в останній день.
41. Обурились юдеї на нього за те, що сказав був: «Я хліб, що зійшов із неба», 42. і говорили:
– Хіба то не Ісус, син Йосифа, якого батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: я зійшов із неба?
43. Озвався Ісус і сказав їм:
– Не ремствуйте між собою. 44. Ніхто не може прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, і я воскрешу його в останній день.
Юдеї так чекають Месію, що не здатні розгледіти свого вигаданого уявного ідеалу в Ісусові.
Як часто ми живемо своїми уявленнями про людей і дивуємось, коли щось іде не так, як ми собі уявляли?
Наліплюємо на своїх ближніх етикетки: цей нездара, той хам, ота брехуха – і ні в якому разі не хочемо їх змінювати. А шкода.
Бо в кожній людині, в якому може й нікчемному стані ми б її не зустріли – Божий образок. І кожному з нас – своя дорога, на якій не завжди гладко, правильно, спокійно.
Всі ми – родом із неба. І наша дорога – додому. Наш дім – не тут. Тут, мабуть, насамперед школа – любові, довіри і віри, а ще – вміння бачити Бога посеред ближніх. А не запитувати, як юдеї колись: “Хіба то не Ісус, син Йосифа, якого батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: я зійшов із неба? ”
