Діяння Апостолів 14, 6-18.
6. В тих днях Павло й Варнава втекли в міста Лікаонії, Лістру та Дербу й околиці, 7. і там звіщали євангеліє.
8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив. Той, глянувши на нього пильно і побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав сильним голосом:
– Устань на ноги просто!
Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв голос, гукаючи по-лікаонськи:
– Боги в людській подобі зійшли до нас.
12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, бо цей мав провід слова. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це, апостоли Варнава та Павло роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:
15. – Люди добрі, що робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який сотворив небо й землю, і море, і все, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, творячи добро, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця наші.
18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Євангеліє від Йоана 7, 14-30.
14. У переполовення П’ятдесятниці Ісус увійшов у храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, кажучи:
– Як він знає Писання, не вчившися?
16. Ісус озвався й мовив до них:
17. – Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хто хоче чинити його волю, знатиме, чи ця наука від Бога, чи я говорю від себе. 18. Хто говорить від себе, той шукає власної слави. Хто ж шукає слави того, який його послав, той правдивий, і неправди немає в ньому. 19. Хіба Мойсей не дав вам закону? Та ніхто з вас закону не виконує. Чому хочете мене вбити?
20. Озвався народ:
– Чи не навіжений ти? Хто тебе хоче вбити?
21. Ісус у відповідь сказав їм:
– Одне діло зробив я, і ви всі дивуєтеся. 22. Мойсей дав вам обрізання – не щоб воно було від Мойсея, але від предків – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений закон Мойсея; ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу оздоровив всю людину. 24. Не судіте по зовнішньому виду; судіте судом справедливим.
25. Казали, отже, деякі з єрусалимлян:
26. – Чи це не той, якого хочуть убити? Ось він говорить явно, і не кажуть йому нічого. Невже й старшина справді визнала, що він – Христос? 27. Та про цього ми знаємо, звідкіля він; а Христос, коли прийде, ніхто не знатиме, звідкіля він.
28. Ісус промовив голосно, навчаючи у храмі:
– І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак я прийшов не від себе самого; але правдивий той, хто послав мене, і його ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.
30. Тому й хотіли вони його схопити. Та ніхто не наклав рук на нього, бо ще не настала його година
Йо. 7, 24: “Не судіте по зовнішньому виду; судіте судом справедливим”.
Бути неупередженим і справедливим. Хіба досягти цього не найважче? Нами завжди керують якісь емоції, переживання, певні обставини. І вони, як би ми не старалися протистояти цьому, завжди впливають на наші рішення, сприйняття, реакції
Бути справедливим – це перш за все позбутися свої гордині. Усвідомити, що люди довкола не гірші від тебе, а ти – не вартніший від них.
Справедливі рішення повинні базуватися на діях і вчинках, а не на наших вподобаннях чи, навпаки, несприйнятті когось.
