Діяння Апостолів 12, 25 – 13, 12.
25. В тих днях Варнава й Савло, виконавши службу й узявши з собою Івана, прозваного Марком, вернулися з Єрусалиму.
1. Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом і Савло. 2. Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив:
– Відлучіть мені Варнаву й Савла на діло, на яке я їх покликав.
3. Тоді вони, постивши й молившися, поклали на них руки і відпустили.
4. І ці, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кипру. 5. Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником при них був Іван.
6. Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, найшли одного чоловіка, ворожбита, юдейського лжепророка, на ім’я Вар-Ісус, 7. який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву й Савла, хотів почути слово Боже. 8. Але Елімас, ворожбит, так бо перекладається його ім’я, виступив проти них і намагався відвернути проконсула від віри. 9. Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно 10. і мовив:
– О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, враже всякої правди! Не перестанеш перекручувати прості дороги Господні? 11. Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і до часу не бачитимеш сонця.
І зараз же впала на нього мряка і темрява, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку. 12. Тоді проконсул, бачачи, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою.
Перше Послання Апостола Петра 5, 6-14.
6. Браття, смирiться під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується вами.
8. Будьте тверезі й чувайте. Противник ваш, диявол, ходить навколо вас. як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. Бог ж усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, удосконалить вас, утвердить, зміцнить, поставить твердо. 11. Йому слава й сила по віки вічні. Амінь.
12. Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як знаю, брата, наставляючи вас і свідчачи вам, що то правдива благодать Божа, в якій ви стоїте. 13. Вітає вас Церква що у Вавилоні. вибрана з вами, і Марко, мій син. 14. Вітайте один одного цілунком любови.
Мир вам усім, що у Христі.
Євангеліє від Йоана 8, 51-59.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.
52. Юдеї йому сказали:
– Тепер ми знаємо, що біса маєш. Авраам помер і пророки, а ти кажеш: хто берегтиме моє слово, смерти повіки не зазнає. 53. Невже ти більший, ніж Авраам, наш батько, який помер? І пророки померли. Кого ти з себе робиш?
54. Ісус відповів:
– Якщо я самого себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець мій, про якого кажете: він Бог наш – він мене прославляє. 55. Та ви його не знаєте, я ж його знаю. І якби я сказав, що його не знаю, я був би такий, як ви – брехун. Та я його знаю й бережу його слово. 56. Авраам, ваш батько, був радий на думку, що побачить день мій; і він бачив, і зрадів.
57. Юдеї йому сказали:
– П’ятдесят років ще не маєш і ти бачив Авраама?
58. Сказав їм Ісус:
– Істинно, істинно кажу вам: перше ніж був Авраам, я є.
59. І сягнули по каміння, щоб кинути на нього; та Ісус пройшов серед них і вийшов із храму.
Євангеліє від Марка 6, 7-13.
7. В той час покликав Ісус дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець; 9. щоб обувалися в сандали й не вдягалися в дві одежі.
10. І говорив їм:
– До якого б дому ви не ввійшли, там пробувайте аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якому місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, виходячи звідтіль обтрусіть і порох з ваших ніг на свідоцтво їм.
12. Вони вийшли і проповідували покаяння, 13. виганяли численних бісів і намащували олією чимало хворих та оздоровлювали їх.
Ап.5. 7: ” Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується вами”
Коли стає важко, коли не можете зрозуміти, чому те чи інше відбувається у вашому житті, – зверніться до Бога.
Коли біль чи образа переповнюють душу, не можете віднайти спокою і розради, – зверніться до Бога.
Коли нестерпно від несправедливості, від наклепництва, – зверніться до Бога.
Він знає, звідки ці виклики і що маєте змінити в своєму житті. Адже, якщо не вміємо розпізнати знаків від Нього, то матимемо пережиття, яке нагадає – поруч є Той, хто невтомно опікується, хто знає і розуміє всі наші потреби і болі.
