Діяння Апостолів 17, 1-15.
1. В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи, 3. виясняючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю.
4. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла та Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. 5. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якоїсь наволочі, збили докупи натовп і стали підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. 6. І не найшовши їх, новолікли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи:
– Ось вони – ті, що підбурили ввесь світ, прийшли сюди. 7. Ясон прийняв їх до себе. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар – Ісус.
8. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. 9. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили.
10. Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. 11. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. 12. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. 13. Якже довідались юдеї з Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати та бунтувати народ. 14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. 15. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскорше.
Євангеліє від Йоана 11, 47-57.
47. В той час зібрали фарисеї та первосвященики раду на Ісуса й говорили:
– Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес!
48. Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш!
49. Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них:
50. – Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине.
51. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; 52. і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. 53. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити.
54. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто, зване Ефраїм, і пробував там з учнями своїми. 55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. 56. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою:
– Як вам здається? Чи не прийде він на свято?
57. Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де він, має донести, щоб його схопити.
Ді. 17, 12: “Багато з них увірували…”
Віра… Саме вона допомагає нам набирати хід, упевненіше рухатися по житті, сприймати навіть невдачі, як певний знак від Бога, який свідчить про те, що нам варто змінити щось у своєму житті. Сьогодні багато говорять про кризу віри. І про те, що поняття віри часто підміняють іншими.
Наскільки глибокою є віра? Як її виміряти? Лише готовністю йти до Бога. Змінюватися і змінювати своє життя так, щоб його головною ціллю було прийти від Бога, який дарував нам земне життя, до Бога, який чекає нас у Царстві вічності.
