Діяння Апостолів 21, 26-32.
26. В тих днях Павло взяв чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об’явив сповнення днів очищення, коли за кожного з них мала бути принесена офіра.
27. Як тих сім день мали кінчитись, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки, 28. гукаючи:
– Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону і проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!
29. Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму. 30. І заметушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу, і, схопивши Павла, стали тягнути його з храму й негайно зачинили двері. 31. А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився. 32. Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; як ті побачили тисяцького та вояків, перестали бити Павла.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 17-21.
17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.
18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.
20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.
Євангеліє від Йоана 16, 2-13.
2. Сказав Господь своїм учням: Настане час, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові. 3. Вам чинитимуть те, бо ні Отця, ні мене вони не пізнали. 4. Я сказав вам це, щоб коли прийде та година, ви згадали те, що я говорив вам.
Спочатку я не казав вам того, бо я був з вами. 5. Тепер же я йду до того, хто послав мене, і ніхто з вас мене не питає: куди йдеш? 6. Але тому що я вам це сказав, серце ваше сповнилося смутком. 7. Однак кажу вам правду: ліпше для вас, щоб я відійшов, бо коли я не відійду, Утішитель до вас не прийде. Коли ж відійду, пошлю його до вас. 8. І коли він прийде, виставить на яв у світі гріх, справедливість і суд: 9. щодо гріха – бо не вірують у мене; 10. щодо справедливости – йду до Отця мого, і ви мене більш не побачите; 11. і щодо суду – бо князь цього світу вже засуджений. 12. Багато ще маю вам казати, та не можете знести тепер. 13. Однак коли прийде той Дух істини, Він наведе вас на всю правду; бо він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує, і звістить, що має настати.
Євангеліє від Луки 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Лк. 6, 20: “Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись”
Інколи в житті наступають моменти, що здається, за ними вже не буде просвітку. Що всі сили розтрачені. Нема ані бажання, ані мотивації, щоб іти далі. І саме тоді є спокуса втратити віру. Бо здається, що ти один на цілий світ, що всім байдуже на те, що відбувається у твоєму житті, бо кожен має власні радості чи клопоти.
Та саме в такі хвилини відчаю ми маємо утверджувати свою віру. Бо Господь завжди поруч – і в наших радощах, і в наших болях. Зрештою, тоді, коли переживемо свій відчай, побачимо, що насправді свідчення Божої присутності в нашому житті завжди були і є. Єдине, що через власні настрої ми не завжди помічаємо це.
