Діяння Апостолів 23, 1-11.
1. В тих днях Павло глянув на синедріон і мовив:
– Мужі брати, я по цей день цілком доброю совістю поводився перед Богом.
2. Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. 3. Тоді Павло сказав до нього:
– Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за закон, і проти закону велиш мене бити?
4. Ті, що там стояли, сказали:
– Ти зневажаєш Божого первосвященика!
5. Павло мовив:
– Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: не будеш говорити зле проти начальника твого народу.
6. Павло ж знаючи, що одна частина складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні:
– Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!
7. Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розділились збори; 8. бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне й друге. 9. І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили:
– Ми не находимо нічого злого в цьому чоловіці. А що, як до нього говорив дух або ангел?
10. Тому що буча ставала дедалі більшою, тисяцький, боячися, щоб вони не роздерли Павла, велів воякам зійти вирвати його з-між них і відвести в твердиню. 11. Другої ночі Господь став перед ним і мовив:
– Бадьорися! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 9-16.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Євангеліє від Йоана 16, 15-23.
Сказав Господь своїм учням:
15. Усе, що Отець має – моє. Тому я сказав вам, що він з мого візьме і звістить вам.
16. Ще трохи, і ви мене не будете бачити більше, і знову трохи, і мене побачите; бо я йду до Отця.
17. Тоді деякі з його учнів заговорили один до одного:
– Що значить те, що він говорить: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? І: я йду до Отця?
18. Казали, отже:
– Що значить те трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати.
19. Ісус же, знаючи, що вони хочуть його спитати, мовив до них:
– Питаєте один одного, що я хотів сказати словами: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? 20. Істинно, істинно кажу вам: ви голоситимете й ридатимете, а світ радітиме. Ви журитиметеся, але журба ваша стане радістю. 21. Жінка у болях, коли родить, бо вибила її година; коли ж родиться дитятко, з радощів, що на світ людина народилась, не пам’ятає більше своєї муки. 22. Та й ви тепер у журбі. Але я вас знову побачу, і ваше серце зрадіє, і ніхто ваших радощів від вас не відійме. 23. Того дня ви не будете мене питати нічого. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам.
Євангеліє від Матея 13, 54-58.
54. В той час прийшов Ісус у батьківщину свою і навчав людей у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили:
– Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, і його брати Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56. І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж йому це все?
57. І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм:
– Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.
58. І не зробив там багато чудес через їхню невіру.
1 Кор. 4, 16: “Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа”
Бути наслідником Христа… Здається, що це неможливо. Бо нам, людям, для цього бракує святості. Та подумаймо, що робив Ісус у своєму земному житті? Він помножував милосердя і любов. Усіма своїми діями, свої щоденним життям, своєю жертвою на хресті – засвідчував абсолютну любов.
Чи під силу нам, земним, грішним, недосконалим прагнути схожості до свого Вчителя? Так, можливо. Лише трохи зусиль. Щоб бачити у тих, кого посилає життя не якусь вигоду для зростання, не ворогів, які хочуть зашкодити, а тих, кому можна засвідчити Божу любов і показати через своє життя: Господь – милосердний і дбає про кожного.
