Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 11, 23-32.
23. Браття, я, що прийняв від Господа, те передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, воздавши подяку, розломав і сказав: «Це моє тіло, що за вас дається. Робіть це на мій спомин». 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин». 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, поки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крови Господньої.
28. Хай, отже, кожний випробує себе самого, і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. 29. Бо хто їсть і п’є, не розрізняючи, що то тіло Господнє, суд собі їсть і п’є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, та й чимало умирають. 31. Якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.
Євангеліє від Матея 11, 2-15.
2. Одного разу, почувши у в’язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:
3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?
4. У відповідь на це Ісус сказав їм:
– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:
На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?
8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палатах.
9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.
13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Євангеліє від Йоана 6, 48-54.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші їли манну в пустині й померли. 50. А це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їстиме, не вмер. 51. Я – хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що я дам, то моє тіло за життя світу.
52. Тут юдеї стали сперечатися між собою, кажучи:
– Як отой може нам дати своє тіло їсти?
53. Ісус сказав їм:
– Істинно, істинно кажу вам: як не їстимете тіла Сина чоловічого й не питимете його крови, не матимете життя в собі. 54. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день.
Мт. 11, 12: “Царство Небесне здобувається силою”.
Прагнучи зростання в кар’єрі, досягнення успіху, більших заробітків, красивішого і здоровішого тіла – ми працюємо над собою, помножуючи знання, збільшуючи фізичні навантаження.
Зараз звідусіль можна почути: “став цілі”, “мусиш знати, чого хочеш досягнути”, “знати, як жити”, “в що вкладати свою силу, знання, гроші”. Нас вчать дбати про майбутнє.
А чи є посеред цілей, в меті життя зустріч із Богом? Досягнення Вічності поруч із Ним? Що ми для цього робимо? Докладаємо зусилля? Поглиблюємо знання? Змінюємо спосіб життя? Вдосконалюємося?
Чи сприймаємо Царство Боже як те, що само собою буде, за що не варто боротися?
