Послання Апостола Павла до Римлян 8, 22-27.
22. Браття, знаємо, що все сотворіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
23. Не тільки воно, але й ми самі, що маємо первоплід Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. 24. Надія, яку хто бачить, не надія; бо коли хто що бачить, чого ж тоді надіятись? 25. Якже ми надіємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
26. Так само й Дух помагає нам у немочі нашій. Про що бо нам молитися, як слід не знаємо; та сам Дух заступається за нас стогонами не мовними. 27. Той же, хто вивідує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
Євангеліє від Матея 10, 23-31.
23. Сказав Господь своїм учням: Коли будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде син чоловічий.
24. Учень не є понад учителя, ні слуга понад пана свого. 25. Досить для учня, коли стане, як його вчитель, а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.
26. Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27. Що вам кажу в темноті, кажіть при світлі; і що чуєте на вухо, звіщайте з покрівель.
28. Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтесь радше того, хто може погубити душу й тіло в пеклі.
29. Хіба не за шага продається пара горобців? Проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30. У вас все волосся на голові пораховано. 31. Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтесь радше того, хто може погубити душу й тіло в пеклі.
Ці слова таємничі. Вони – про приховану небезпеку, яка чекає на людину усіх часів.
Нам часто здається, що найбільші загрози чигають на нас ззовні, однак насправді все починається з людського серця.
Прикладом живої віри були мученики, які вмирали від жорстоких тортур – і їх свідчення залишились жити по сьогодні. Бо їхні душі були повні Бога.
Тіло – всього лише на цей короткий проміжок часу. Диявол бореться за людську душу, бо вона вічна. І робить це мудро і хитро, підступно і майстерно.
Так, що іноді людина й не уявляє, що чинить так чи інакше не сама, а за порадами злого.
Допоки ми на землі – боротьба триватиме. Однак те, чого не треба забувати: Бог занадто сильно любить кожного з нас. І Його підтримка – всемогутня.
