Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 10-18.
10. Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з’єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас ? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім’я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.
17. Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Євангеліє від Матея 14, 14-22.
14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:
– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.
16. Ісус сказав їм:
– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.
17. Вони ж мовлять до нього:
– Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби.
18. Тоді він каже:
– Принесіть мені їх сюди.
19. І велівши народові сісти на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.
Мт. 14, 19: “Взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям”
Коли Ісус проповідував, Його слухали тисячі людей. І подумайте лише, Він не просто говорив, а ще й вислуховував, відповідав на запитання, які цікавили. І крім усього, пам’ятав про кожного, хто прийшов до Нього.
Адже, за людською логікою. Він міг зразу ж після проповіді зібрати своїх учнів і піти. Але ні! Ісус зробив диво, поблагословивши і нагодувавши кожного.
Знаєте, нам – переконана, що багатьом – бракує саме такої любові до ближнього, щоб заопікуватися, подбати про інших, а не лише про власне благо.
