Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 26-29.
26. Браття, гляньте на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом.
Євангеліє від Матея 20, 29-34.
29. В той час, як виходив Ісус з Єрихону, ішло за ним багато народу. 30. Два сліпці сиділи край дороги і, почувши, що Ісус проходить мимо, закричали, кажучи:
– Господи, сину Давида, змилуйся над нами!
31. Люди картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили:
– Змилуйся над нами, Господи, сину Давида!
32. Тоді Ісус зупинився, покликав їх і мовив:
– Що бажаєте, щоб я учинив вам?
33. Вони кажуть йому:
– Господи, щоб очі нам відкрились.
34. Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і вони негайно прозріли й пішли слідом за ним.
Як би настирливо світ не пропонував нам слави і розкошей, не навіював думки про те, що лише кар’єра, гроші і статусність здатні зробити з нас справжніх людей, християнство щоразу нагадує нам заглянути трішки глибше.
Все, що ми маємо і чим володіємо – всього лише подарунок від Бога, за допомогою якого кожен з нас має виконати свою місію на землі, насамперед рятуючи свою душу і готуючи її до вічності.
Як би це не звучало, але Богу не надто важливо, завалили ми проект, а чи втілили успішно, важливо те, чи вдалось нам за цей час духовно вдосконалитись – зміцнитись у вірі, а чи навпаки – відійти.
Сліпі йшли, бо знали, що Ісус іде і що Він зможе їх оздоровити.
Хіба ми знаємо менше, ніж ті сліпці?
