Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 10, 7-18.
7. Браття, коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми. 8. Бо якби я хвалився надто своєю владою, що нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, 9. щоб не здавалося, що я намагаюся вас налякати листами. 10. Листи його, як дехто каже, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий і мова його жалюгідна. 11. Такий нехай знає: які ми на словах у листах неприсутні, такі будемо на ділі присутні.
12. Ми не відважуємося рівняти себе чи робити себе подібними до деяких з тих, які самі себе доручають; та тим, що міряють самих себе самими собою та роблять самих себе подібними до самих себе, бракує розуму. 13. Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але мірою правила, яке Бог дав як міру, яким і вас можемо досягнути. 14. Ми бо не розтягаємося над міру; а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми все ж таки до вас прибули з євангелієм Христа. 15. Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами над міру за нашим правилом 16. і звіщатимемо євангеліє ген поза вами, не хвалячися готовим на чужому полі. 17. Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 18. Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той, кого Бог поручає.
Євангеліє від Марка 3, 28-35.
Сказав Господь:
28. Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься: він буде винен у грісі вічнім.
30. Вони бо мовили: « Він має нечистого духа ».
31. Приходять мати та брати його і, стоячи надворі, посилають до нього, щоб його прикликати. 32. Народ же сидів круг нього, і кажуть йому:
– Ось твоя мати і брати надворі тебе шукають.
33. Він у відповідь сказав їм:
– Хто моя мати та брати?
34. І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже:
35. – Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.
Корінтян 10, 17: “Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той, кого Бог поручає”
Кажуть: “Бог не обирає сильних, а дає силу обраним”. Тож у всіх ваших звершеннях, у всіх успіхах і досягненнях – бачте Господню руку, яка веде. Жоден із нас без Його волі, без Його підтримки – слабкий.
Так, нам не дається все легко, як в якомусь фантастичному фільмі. Ми мусимо докладати багато праці, багато зусиль, щоб дійти до поставленої мети. Та за кожним нашим кроком є Божа любов і допомога. Тому дякуймо за все, що маємо і до чого прагнемо.
