Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 11, 5-21.
5. Браття, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів». 6. Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
7. Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору: вам бо проповідував я даром євангеліє Боже? 8. Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити. І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, 9. бо мені у моїй нестачі помогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, та вважатиму й далі. 10. Як істина Христова в мені, хвали цієї ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських! 11. Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає. 12. А що роблю, те робитиму й далі, щоб не дати ніякого приводу тим, що шукають приводу, щоб бути, як ми, у тому, чим хваляться. 13. Такі бо – лживі апостоли, робітники лукаві, що вдають із себе апостолів Христових. 14. Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. 15. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми.
16. Знову кажу: нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися. 17. Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися. 18. Тому що багато інших хваляться з причин тілесних, я також буду хвалитися, 19. бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні! 20. Ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто ставиться до вас ізгорда, коли хто б’є вас в лице! 21. На сором вам кажу, якими слабкими себе показали.
Євангеліє від Марка 4, 1-9.
1. Одного разу почав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, і він увійшов у човен та сидів у ньому, на морі, і ввесь народ був на землі при морі. 2. Він багато навчав їх у притчах, і говорив до них у своїм навчанні:
3. – Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше.
9. І додав:
– Хто має вуха слухати, хай слухає!
Марка 4, 8: “Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід”
Ви помічали, як часто і як багато життя дарує шансів і можливостей? Та ми не завжди готові скористатися ними. Бо інколи не хочемо виходити зі своєї зони комфорту, інколи розуміємо, що це потребуватиме додаткових зусиль. І так втрачаємо багато.
Те ж і в стосунках із Богом. Нам не завжди зручно жити так, як має жити християнин, бо це постійний самоконтроль. І через небажання відмежовуватися від гріха, втрачаємо фактично все, що для нас пропонує Господь.
