Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 2, 6-9.
6. Браття, ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; 7. але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, 9. але, як написано:
Євангеліє від Матея 22, 15-22.
15. Одного разу радились фарисеї, як би зловити Ісуса на слові, 16. і посилають до нього своїх учнів разом з іродіянами.
– Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не вважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. 17. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні?
18. Ісус, знаючи їхнє лукавство, озвався:
19. – Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені податковий гріш.
Ті принесли йому динарій. 20. Він спитав їх:
– Чий це образ і напис?
21. Відповідають йому:
– Кесарів.
Тоді він до них каже:
– Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові.
22. Почувши це, вони здивувались і, лишивши його, відійшли.
Корінтян 2, 9 : “Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготовив Бог тим, що його люблять”
Наші прохання до Господа часто досить рутинні та приземлені. І в цьому нема нічого незвичного. Адже нас найбільше турбує те, чим живемо, що є в нашому щоденні.
Інколи ми настільки зосередженні на повсякденних клопотах, що можемо пропустити те більше й важливіше, що для нас готує Бог. І навіть більше, ми можемо бути заскоченя тим, що в житті раптом трапляється щось неймовірне.
Та, якщо ми відкриті до волі Всевишнього, якщо цілковито віддаємося їй, то маємо очікувати на диво!
