Послання Апостола Павла до Ефесян 1, 7-17.
7. Браття, маємо відкуплення кров’ю Христовою, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8. яку він вилляв на нас щедро у всій мудрості та розумі. 9. Він, за своїм благоволінням, дав нам пізнати тайну своєї волі, яку був ухвалив наперед, 10. щоб, коли настане повнота часів, здійснити її: зібрати у Христі під однією головою все, небесне і земне.
11. У ньому ми також стали наслідниками, призначеними наперед заміром того, хто все чинить за радою своєї волі, 12. щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були нашу надію поклали на Христа. 13. У ньому й ви, – почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були позначені печаттю обіцяного Святого Духа, 14. що є завдатком нашого насліддя для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.
15. Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16. не перестаю дякувати за вас у моїх молитвах, 17. щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа мудрости та об’явлення, щоб його пізнати добре.
Євангеліє від Марка 8, 1-10.
1. В той час, як знову була сила народу, а не мали що їсти, закликав учнів і каже їм:
2. – Жаль мені цих людей, ось вони уже три дні зі мною, і не мають що їсти. 3. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть у дорозі; деякі бо з них прийшли здалека.
4. Учні йому відповіли:
– Звідкіль хто міг би нагодувати їх хлібом тут у пустелі?
5. Він спитав їх:
– Скільки маєте хлібів?
– Сім, – відповіли.
6. Тоді він велів народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, розламав їх і дав учням, щоб роздавали, і вони роздавали народові. 7. Мали вони також кілька рибок; він благословив їх і наказав теж роздати. 8. І вони їли й наситились, і зібрали сім кошів кусків, що зостались. 9. Було їх яких чотири тисячі. І відпустив їх. 10. Ввійшовши відразу в човен з учнями, прибув у Далманут-край.
Мр. 8, 1-10. «Шкода мені люду».
У житті так складається, що маємо дуже різні взаємини з людьми: когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, когось не сприймаємо, а то й ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває й так, що вороги стають друзями і, навпаки, друзі – ворогами. Часто наші почуття, емоції стосовно інших людей змінюються.
Позиція ж Господа від створення світу аж дотепер є незмінною. Він не перестає любити кожну людину, якою вона не була б і що б не робила – добро чи зло. Зі своєї любові Він створив людину, і навіть коли вона відпала через свій гріх, Бог дав свого Сина Єдинородного, який викупив людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе для нашого освячення і спасення.
Ці слова Ісуса Христа в Євангелії: «Шкода мені люду» – виявляють велику Божу любов до кожного з нас. Маємо повсякчас пам’ятати про це в будь-якій життєвій ситуації. Бог не перестає любити, Він так само, як тоді, коли творив чудеса і нагодував чотири тисячі людей, не перестає діяти й тепер. Бог постійний у своїй любові до кожного з нас.
Владика Венедикт (Алексійчук)
