Святе Письмо з розважанням на 21 жовтня

Читай також

  • Святе Письмо з розважаннями на 21 червня
  • Святе Письмо з розважаннями на 20 червня
  • Святе Письмо з розважаннями на 19 червня
        • Святе Письмо з розважанням на 21 жовтня

          Послання Апостола Павла до Галатів 2, 16-20.

          16. Браття, довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа, ми увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону, бо ділами закону не оправдається ніхто. 17. Коли, отже, шукаючи оправдання у Христі, показалося, що й ми самі грішники, невже тоді Христос – служитель гріха? Не бути цьому! 18. Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, я сам себе визнаю переступником. 19. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я з Христом розп’ятий. 20. Живу вже не я, а живе у мені Христос. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.

          Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.

          7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

          9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

          Євангеліє від Луки 8, 5-15.

          Сказав Господь притчу оцю:

          5. Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. 6. Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. 7. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. 8. Нарешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, вродило сторицею.

          Кажучи це, Ісус голосно мовив:

          – Хто має вуха слухати, хай слухає.

          9. Учні його спитали, що значить ця притча. Він сказав їм:

          10. – Вам дано розуміти тайни царства Божого, іншим же у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.

          11. Ось що значить ця притча. Зерно – це слово Боже. 12. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їх серця слово, щоб вони не увірували й не спаслися. 13. Ті ж, що на камені, це тії, що слухають і з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують до часу й під час спокуси відпадають. 14. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх заглушають, і вони не дають плоду. 15. Нарешті, те, що на добрій землі, це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем слово, держать його і дають плід у терпінні.

          Євангеліє від Йоана 17, 1-13.

          1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:

          – Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

          6. Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.

          9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.


          Євреїв 13,8: “Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки”

          Ми зміюємося. Наш світ змінюється. Технологї, інновації роблять його зручнішим, але водночас і швидшим та складнішим. Нині, щоб йти в ногу з часом ми мусимо безперервно вчитися – щоб встигати, і щораз більше встигати.

          А є вічність – Бог. Він у своїй любові до людства незмінний. Абсолютна любов, абсолютне милосердя понад часом і понад усіма змінами.

          Зрештою й ми, незважаючи на найбільші прогреси, потребуватимемо Божої опіки. Тому наша молитва, наші взаємини зі Всевишнім мають бути також понад часом.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважаннями на 21 червня
        • Святе Письмо з розважаннями на 20 червня
        • Святе Письмо з розважаннями на 19 червня
          • Оціни

            [ratemypost]