Послання Апостола Павла до Колосян 2, 20 – 3, 3.
20. Браття, коли ви з Христом умерли для стихій світу, чому, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам: 21. Не бери, не їж, не дотикайся! 22. Усе це нищиться, коли вживається, і так воно є з законами й навчанням людським. 23. Є там вигляд мудрости у самовільній службі, в покорі та в умертвленні тіла, одначе нема іншої вартости, крім насичення плоті.
1. Коли ви з Христом воскресли, шукайте те, що вгорі, де Христос возсідає по правиці Бога. 2. Думайте про те, що вгорі, не про те, що на землі. 3. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі.
Євангеліє від Луки 9, 23-27.
23. Сказав Господь:
– Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. 24. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. 25. Яка бо користь людині, коли ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або занапастить? 26. Хто буде соромитися мене та моєї науки, того й Син чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і ангелів святих. 27. Істинно кажу вам, що деякі із тут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать царства Божого.
Наше життя завжди визначають певні цілі. І часто у прагненні збудувати своє життя якнайуспішніше ми втрачаємо те, до чого покликані.
Бог дав життя кожному з нас, і за цей недовгий час маємо встигнути бути Його друзями. Бути Його віддзеркаленням – любові, радості, спокою.
Як тільки пріоритети вибрано інші, людина все більше відчуває якусь порожнечу, незадоволеність чимось.
Як багато тих, хто має багато земних благ, а не має чогось особливого – щастя, гармонії. Прагнення Бога можна приглушити, але ніхто і ніщо не здатне заповнити того місця, де має бути Бог.
