Перше Послання Апостола Павла до Солунян 2, 9-14.
9. Браття, ви пам’ятаєте про наш труд та про працю; вночі і вдень ми працювали, щоб кого з вас не обтяжити, та проповідували вам Боже Євангеліє. 10. Ви і Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12. просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого царства і слави.
13. І тому ми також дякуємо Богові безперестань за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, але як воно є справді – як Боже слово, яке діє у вас, віруючих. 14. Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі; бо і ви терпіли те саме від ваших земляків, що вони від юдеїв.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Луки 11, 14-23.
14. Одного разу виганяв Ісус біса, що був німий. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15. Та деякі з них говорили:
– Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.
16. Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17. Він же, знаючи їх, сказав їм:
– Кожне царство, розділене саме в собі, запустіє, і дім на дім, упаде. 18. Коли, отже, і сатана розділений сам у собі, як устоїться його царство? Кажете бо, що Велзевулом виганяю бісів. 19. Коли я Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють сини ваші? Ось чому вони будуть вашими суддями.
20. Коли ж я перстом Божим виганяю бісів – прийшло до вас царство Боже. 21. Коли хто сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22. Коли ж надійде хто сильніший від його подолає, забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і розділить його здобич.
23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
Євангеліє від Луки 12, 32-40.
Сказав Господь:
32. Не бійсь, мале стадо, бо вашому Отцеві подобалося дати вам царство. 33. Продайте ваше майно й дайте милостиню; зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. 34. Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35. Глядіть, щоб ваш стан був підперезаний, і свічники засвічені. 36. І будьте як люди, що чекають пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. 37. Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане несплячими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. 38. І як прийде о другій або о третій сторожі й так усе найде, щасливі вони. 39. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. 40. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині син чоловічий прийде.
Луки 12, 34: “Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде”
Ви повірите, якщо скажу, що володієте скарбом – величезним, неоціненним, таким, що навіть не можете осягнути ані своїм зором, ані навіть свідомістю?
Так! Не майте сумніву!
Скарбом життя , віри, любові, свободи вибору та рішення – це далеко не все, чим нас обдарував і безнастанно обдаровує наш небесний Батько.
Уявіть, якби хоча б чогось із названого вище не було у вашому житті. Воно б стало беззмістовним. Подумайте, якби Господь обмежив нашу свободу вибору, а ще Адамові і Єві не дав можливості вирішувати – що є добром, а що є злом. Так, це іспит людство програло, лише появившись на світі. Бо спокуса стала сильнішою за віру.
Але!
Ісус – через жертву, через впокорення перед Отцем, через безмірну любов дав нам знову можливість обирати, яким шляхом йти. І навіть більше, дарував шанс на покаяння і навернення.
Тож, за будь-яких умов, за будь яких життєвих обставин, пам’ятайте: ви володієте величезним скарбом!
