Послання Апостола Павла до Євреїв 3, 5-11; 17-19.
5. Браття, Мойсей був вірний у всім його домі як слуга на свідчення того, що мало бути ще сказаним; 6. Христос же був як Син у своїм домі. Дім же цей – ми, якщо збережемо до кінця непохитне довір’я і надію, якою ми хвалимося.
7. Ось чому, як каже Святий Дух:
Коли почуєте сьогодні його голос,
8. не ставайте жорстокосердними,
як то було на Місці бунту
в день спокуси у пустині,
9. де мене спокушали батьки ваші,
виставляли мене на пробу,
10. дарма що сорок років бачили мої діла.
Тому я прогнівався на рід цей
і мовив: вони завжди блудять серцем,
вони доріг моїх не відали ніколи.
11. Тому я поклявсь у моїм гніві:
Ні! Їм не увійти в мій спочинок.
17. На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? 18. Кому він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні? 19. І бачимо, що не могли ввійти через невірство.
Євангеліє від Луки 20, 27-44.
27. Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, 28. і спитали його:
– Учителю, Мойсей приписав нам: коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. 29. Сім братів було. Перший узяв жінку й помер бездітний. 30. Потім другий, 31. і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. 32. Нарешті померла й жінка. 33. Отже, та, у воскресіння, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку.
34. Ісус відповів їм:
35. – Сини цього світу женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж, 36. та й вмерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього.
39. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили:
– Учителю, ти сказав добре.
40. І не насмілювались ні про що більше його питати.
41. Тоді він до них промовив:
– Як то воно кажуть, що Христос – син Давида? 42. Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить:
Сказав Господь Господеві моєму :
сиди праворуч мене,
43. поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
44. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?
Луки 20, 38: “Бог – не Бог мертвих, а живих”
Що з того, що носитимемо постійно в руках вервичку чи молитовник, якщо ненавидітимемо всіх довкола? Що з того, що старанно відвідуватимемо церкву, якщо не помічатимемо чужої біди? Яка користь із того, що достеменно знатимемо всі молитви, імена всіх святих, якщо засуджуватимемо свого ближнього?
Віра…
В ній замало бути теоретиком. Недостатньо наосліп йти, не бачачи дії Бога в інших людях.
Віра вартісна лише тоді, коли вона жива. Коли своєю поведінкою щодо інших свідчимо: я вірю в любов Господа, бачу її в своєму житті, тому й ділюся цим багатством з іншими.
