Послання Апостола Якова 1, 19-27.
19. Мої улюблені брати, хай кожен буде скорий слухати, повільний говорити, нескорий до гніву, 20. бо гнів людини не сприяє справедливості Божій. 21. Тому відкинувши всяку нечисть та рештки злоби, прийміть з покірністю посіяне у вас слово, що може спасти ваші душі. 22. Виконуйте слово, не лише його слухайте, обманюючи самих себе. 23. Бо хто лише слухає слово, але його не виконує, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі лице, яке має від природи: 24. ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. 25. Хто ж пильно придивляється до досконалого закону волі і в ньому пробуває не як слухач-забудько, а як виконавець діла, той щасливий у своїм ділі.
26. Коли хто собі уявляє, що він побожний, і не стримує язика, той лиш обманює своє серце, побожність його марна. 27. Віра чиста й непорочна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.
Євангеліє від Марка 10, 17-27.
17. В той час, як вирушив Ісус у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати:
– Учителю добрий, що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне?
18. – Чого називаєш мене добрим? – сказав Ісус до нього. – 19. Ніхто не добрий, крім одного Бога. 19. Заповіді знаєш; не вбивай, не чужолож, не кради, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй батька-матір.
20. Він у відповідь мовив до нього:
– Учителю, я все те дотримував змалку.
21. Тоді Ісус, глянувши на нього, полюбив його і сказав йому:
– Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі. Тоді прийди, візьми хрест і йди за мною.
22. Той, засмучений тим словом, відійшов вельми зажурений, мав бо великі багатства.
23. Ісус, глянувши навколо, сказав до своїх учнів:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!
24. Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:
– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.
26. Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:
– Хто ж тоді може спастися?
27. Ісус, глянувши на них, мовив:
– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.
Якова 1, 19: “Хай кожен буде скорий слухати, повільний говорити, нескорий до гніву”
Помічали, як легко спалахуєте гнівом, коли хтось чи щось вас розлютить? А те, як швидко набридає слухати когось, а волієте коментувати, додавати, ділитися власними враженнями?
В мене таке бувало й не одноразово. Чесно кажучи, навіть не можу сказати, звідки взялися ці звички, як сформувалися. Але точно знаю, що побороти їх – це справжній подвиг. Скільки б не було випадків, та щоразу треба тримати себе в руках, контролювати, щоб дослухати, щоб не перебивати. І, дивно, але з цього не вдається виробити звичку, яка працюватиме автоматично.
Нині популярний принцип: будь собою і нехай стороння думка на тебе не має жодного впливу, ти ж – особистість! І це справді надихає!
Та є ще один принцип, який, до певної міри можна окреслити цим цитованим віршем. Твоя свобода завершується там, де починається свобода інших. І це – справедливо! Адже так, як я хочу залишатися собою, творити комфортне для мене середовище, того ж самого для себе прагне хтось інший.
Тому так важливо навчитися не просто слухати, а й усвідомлювати – взаємна повага і любов – те, що Господь прагне в нас виростити, щоб ми не були егоїстично зануреними лише у власні інтереси.
