Послання Апостола Якова 4, 7 – 5, 9.
7. Улюблені, коріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. 8. Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Освятіть серця, двоєдушники. 9. Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте. Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток. 10. Смиріться перед Господом, і він вас підійме.
11. Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і судить закон. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. 12. Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
13. Нумо тепер ви, що говорите: сьогодні або завтра ми підемо в те місто й будемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти. 14. Ви, що не відаєте, що буде завтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. 15. Чому б вам радше не сказати: коли на те Господня воля, будемо жити і це чи те робити. 16. Тепер, ви хвалитеся вашими хвастощами. Усяка така хвальба погана. 17. Хто, отже, знає добро чинити і його не чинить – грішить.
1. Нумо, отже, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. 2. Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль з’їла. 3. Золото ваше та срібло зоржавіло, і їхня іржа буде проти вас свідчити і з’їсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. 4. Ось платня, що ви затримали у робітників, які жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. 5. Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. 6. Ви засудили праведного й убили: він вам не противився.
7. Будьте, отже, брати, довгорпеливі аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо дорогоцінного плоду землі аж до дощів осінніх та весняних. 8. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. 9. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.
Євангеліє від Марка 11, 27-33.
27. В той час прийшов Ісус у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики, книжники та старші 28. й кажуть до нього:
– Якою владою чиниш це? Хто дав тобі владу це робити?
29. Ісус відповів їм:
– Спитаю я вас одну річ; 30. дайте мені відповідь, і я скажу вам, якою владою я чиню. Іванове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.
31. Вони почали міркувати між собою й говорити: як відповімо: з неба, – скаже: чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: від людей, – боялися народу, бо всі вважали Івана за пророка. 33. І відповіли Ісусові:
– Не знаємо.
Ісус же сказав їм:
– І я вам не скажу, якою владою я це чиню.
***
Чомусь усім нам так притаманно бачити насамперед того, хто поруч із його негативними рисами. Іноді навіть складно усвідомити, що значну частину свого часу витрачаємо на те, щоби обговорити чи засудити помилки інших.
Але ж чи це є нашим першочерговим заняттям, та й чи взагалі нашим?
Бог, який влаштував світ, може судити кожного за кожен вчинок. Бо бачить все у найтонших взаємозв’язках і крізь призму сердець. Ми ж – ні. Навіщо нам перебирати настільки не свої ролі?
Ідеальних немає серед нас. То ж чи варто тратити сили і час на те, щоби осуджувати помилки інших?
