Послання Апостола Павла до Євреїв 11, 17-23; 27-31
17. Браття, вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, і то приніс у жертву єдинородного сина, він, що обітниці одержав, 18. до якого було сказано: від Ісаака тобі народиться потомство; 19. бо він розумів, що Бог може і з мертвих воскресити; тому й одержав назад яко прообраз. 20. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і вклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22. Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили вроду дитятка, і не злякалися перського наказу. 27. Вірою він покинув Єгипет, не боячись царського гніву, бо стояв непохитно як той, що Невидимого бачить. 28. Вірою відсвяткував Пасху й окроплення кров’ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. 29. Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі; те саме спробували єгиптяни і втопились. 30. Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, не загинула з невірними.
Євангеліє від Марка 9, 42 – 10, 1.
42. Сказав Господь: Хто спокусить одне з оцих малих, що вірують, краще було б такому, щоб йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незагасний, 44. де червяк їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46. де червяк їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48. де червяк їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49. Бо кожен вогнем посолиться, і кожна жертва сіллю посолиться. 50. Сіль – річ добра; та коли сіль стане несолоною, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!
1. Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдею та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
Євреїв 11, 7: “Браття, вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, і то приніс у жертву єдинородного сина”
Уявіть, наскільки великою має бути ваша віра, щоб цілковито довірити своє життя Богові! Кожен відчуває віру по-своєму. І так чи інакше, в силу людської природи, наче й віримо, але все ж десь глибоко ховаємо сумніви, встановлюючи власні кордони віри.
Інколи здається, що моя віра дуже слабка, а інколи, навпаки, “так як я вірю, зараз мало хто вірить”. Та правда десь посередині. Бо для того, щоб віра була насправді глибокою і не виникали сумніви, треба знати Бога так добре, як знаємо себе чи своїх найрідніших. Але для цього замало відмовити коротку молитву зранку-ввечері і відстояти недільну Службу. Ми не пізнаємо і не зрозуміємо, доки не будемо достатньо часто, тривало і відкрито спілкуватися з Ним. Лише тоді наша віра буде настільки міцною, що зможемо цілковито довіритися і не стресувати, коли в житті щось йде не так, як хотіли чи як спланували. Бо розумітимемо: Бог веде мене, а я впевнено крокую за Ним, бо знаю, що дбає про мене.
