Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 6.
14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.
1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.
5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив:
Син мій єси, я сьогодні родив тебе. 6. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека.
Євангеліє від Марка 8, 34 – 9, 1.
34. Сказав Господь:
– Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. 36. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами.
1. І сказав їм:
– Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могучості.
Марка 8, 24: “Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною”
Зректися себе… Невже Господь хоче, щоб ми стали аскетами і відмовилися від усіх своїх бажань? Хіба кожен, хто хоче врятуватися повинен відмовитися від усього земного і дбати лише про свою душу?
Йти за Господом… Це передовсім змінити своє сприйняття цього світу і свого життя. Ми не можемо керуватися лише інстинктами. А навпаки, маємо в центрі свого життя поставити найголовнішу християнську заповідь – любов.
Бо лише керуючись любов’ю, будемо здатні наслідувати Христа – прощаючи, підтримуючи, дбаючи про своїх ближніх. І саме завдяки любові зможемо бачити навіть у труднощах те, що спонукає нас до зростання в нашій вірі.
