Послання Апостола Павла до Євреїв 9, 24-28.
24. Браття, Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер явитися за нас перед лицем Божим. 25. Та й не на те увійшов він, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить первосвященик щороку в святиню з чужою кров’ю; 26. інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою. 27. І як призначено людям раз умерти, і потім суд, 28. так і Христос лиш раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох; вдруге же не гріха ради, але для спасіння явиться тим, що очікують його.
Послання Апостола Павла до Євреїв 9, 1-7.
1. Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і мав святиню земну. 2. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби предложення; він зветься Святе. 3. За другою завісою був намет, званий Святе святих, 4. зо золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, що був увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. 5. Зверху же над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол умилостивлення. Але про це не час тепер говорити докладно.
6. І от як усе це так було уряджено, в перший намет увіходили завжди священики, виконуючи службу; 7. в другий же раз на рік – лише первосвященик, і то не без крови, яку приносив за свої і людські провини.
Євангеліє від Марка 8, 27-31.
27. Одного разу пішов Ісус із учнями до сіл Кесарії Филипової і в дорозі питав учнів, кажучи до них:
– За кого мене мають люди?
28. Вони йому відповіли:
– Одні – за Івана Христителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного із пророків.
29. – А ви, – спитав їх, – що кажете про мене: хто я?
Озвавсь Петро й каже до нього:
– Ти – Христос.
30. І він наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
31. І почав навчати їх, що Синові чоловічому треба багато страждати, і старші, первосвященики та книжники відцураються його і його уб’ють, і він по трьох днях воскресне.
Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28.
38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:
– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
41. Озвався Господь до неї і промовив:
– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:
– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Марка 8, 29: “Ти – Христос”
Апостол Петро бачив і чув те, що й усі інші, які були поруч із Ісусом. Але зумів розпізнати Сина Божого. Бо його сприйняття почутих слів було іншим. Його віра була глибшою.
Подивіться на наше життя. Якщо соціальний статус, професії, долі в усіх різні, то дорога до Бога для кожного однаково відкрита і доступна. Але хтось вміє її розпізнати і йти за Господом, а інші блукають, ніби сліпці і врешті взагалі забувають, куди і для чого прямували.
Господь говорить до кожного, але не кожен не те, що не вміє, а просто не хоче чути.
Спробуйте відкрити своє серце і душу для Бога і точно зможете почути і побачити більше, ніж інші і з певністю сказати: “Ти – Христос! І я йду за Тобою!”
