Псалом 16
Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.
Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.
Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.
До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.
Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.
Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.
Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.
Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;
Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.
Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.
А я в моїй правді твоє лице побачу * і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Псалом 16: “Яви твою предивну милість”
Милосердя і щедрості – те, чого завжди очікуємо від Бога. Нам не так важливо, щоб Він був справедливий, особливо, якщо це стосується наших прогрішень, як те, щоб завжди нам пробачав і любив так безальтернативно, як любимо своє дитя. заплющуючи очі на всі недоліки і на всі “загравання” з гріхом.
Нам не так важливо, що ми почуємо від Бога, як те, щоб Він почув нас. Ми можемо невпинно повторювати свої прохання, але не зупиняємося , щоб сказати: “Боже, я хочу чути Тебе!”
Для нас не надто важливо, скільки часу ми проводимо в молитві – п’ять чи п’ятнадцять хвилин. Але ми хочемо, щоб Бог був завжди біля нас. навіть , коли своїй метушні ми не знаходимо на розмову з ним навіть тих кількох хвилин.
Божа милість і любов – безмежні. Але ми добровільно обмежуємо свої серця для того, щоб осягнути всю їхню глибочінь.
