Псалом 24
До тебе, Господи, підношу душу мою,* на тебе покладаюсь, Боже мій.
Не дай, щоб я осоромивсь!* Не дай, щоб вороги мої злораділи наді мною.
Бо ніхто з тих, що на тебе чекає, не осоромиться.* Нехай осоромиться, хто зраджує без причини.
Вкажи мені, Господи, твої дороги,* навчи мене, де твої стежки.
Напути мене по твоїй правді й навчи мене,* бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую увесь день.
Згадай про твоє милосердя, Господи,* і про твою милість, вона бо споконвіку.
Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй,* з милосердя твого згадай мене, Господи, доброти твоєї ради.
Добрий Господь і праведний,* тому й навчає грішників дороги.
Наводить покірливих на правду* і навчає смиренних путі своєї.
Усі стежки Господні – милість і правда* для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва його.
Імени твого ради, Господи,* відпусти гріх мій, бо він великий.
Хто він, той чоловік, що Господа боїться?* Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати.
Сам він зазнає щастя,* і рід його успадкує землю.
Довірливий Господь до тих, які його бояться,* і свій завіт дає їм знати.
Очі мої завжди до Господа,* бо він звільнить від сіті мої ноги.
Зглянься і змилосердься наді мною,* бо я самотній і нещасний.
Злагідни скорботи мого серця* і виведи мене з тісноти моєї.
Споглянь на моє горе й на труд мій,* і відпусти всі гріхи мої.
Глянь, яка безліч ворогів у мене;* ненавистю лютою ненавидять мене.
Збережи мою душу й спаси мене,* щоб я не за знав ганьби, бо до тебе прибігаю.
Нехай правота і досконалість мене зберігають, бо на тебе, Господи, я надіюсь.
Визволь Ізраїля, о Боже,* від усіх його скорбот.
Псалом 24: “Вкажи мені, Господи, твої дороги, навчи мене, де твої стежки”
Дороговкази… Бувають періоди в житті, коли ми їх потребуємо особливо гостро. Бо, ніби і йдемо кудись, але насправді лише блукаємо манівцями.
Життєві дороги дуже непрості. Ми не можемо йти просто аби йти. Не можемо брести невідомими нам стежками, але водночас не надто хочемо йти протоптаною кимось іншим дорогою, бо вона – не наша.
Просячи Бога допомогти знайти дорогу, не забудьмо, що маємо нею йти. Це не може бути просто прохання задля прохання, а чітке усвідомлення готовності вирушити цим шляхом і його дотримуватися.
