Діяння Апостолів 4, 1-10.
1. В ті дні, коли апостоли промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму і садукеї, 2. обурені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих, 3. і наклали на них руки й кинули їх у в’язницю аж до ранку, бо вже був вечір. 4. Однак багато з тих, що чули слово, увірували, і було їх числом п’ять тисяч чоловіків.
5. На другий день зібралися їхні князі, старші та книжники в Єрусалимі, 6. і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.
7. Вони поставили їх посередині й питали:
– Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?
8. Тоді Петро, повний Духа Святого, промовив до них:
9. – Князі народу і старші! Коли нас допитуються сьогодні про добрий вчинок для недужого і як він став здоровим, 10. нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп’яли і якого Бог воскресив з мертвих, – ним цей стоїть здоровий перед вами.
Євангеліє від Йоана 3, 16-21.
16. Сказав Господь: так Бог полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. 17. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ. 18. Хто вірує в нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той уже засуджений, бо не увірував в ім’я єдинородного Сина Божого. 19. Суд же такий: світло прийшло у світ, та люди більше полюбили темряву, ніж світло, бо діла їхні були лихі. 20. Кожен бо, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не виявились діла його. 21. А хто правду чинить, іде до світла, щоб виявилися діла його, бо вони зроблені у Бозі.
Йоана 3, 16: “Так Бог полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним”
Чи може бути сильніша любов за жертовну? Чи може бути глибшою віра, як віддатися на чиюсь волю? Чи може бути сильнішим бажання змінити світ, як віддати за ці зміни абсолютно все, що маєш?
Смерть – це завжди трагедія. Та Христос своєю смертю, безсумнівно трагічною, мученицькою, але водночас настільки сповненою любові, що зумів розірвати кайдани непрощення, подарував нам спасіння.
“Так Бог полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного”… Чому нехтуємо такою жертовною любов’ю?
