Діяння Апостолів 4, 13-22.
13. В ті дні юдеї, побачивши сміливість Петра і Івана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і пізнали, що вони були з Ісусом; 14. та, бачивши, що вилічений чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. 15. Велівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою й говорити:
16. – Що нам із цими людьми робити? Вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. 17. Але щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш нікому з людей в це ім’я.
18. І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили й не навчали іменем Ісуса. 19. Та Петро і Іван їм у відповідь сказали:
– Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, судіте! 20. Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.
21. Ті, погрозивши їм знову, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. 22. Чоловік же, на якому сталося те чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
Перше Послання Апостола Петра 5, 6-14.
6. Браття, смирiться під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується вами.
8. Будьте тверезі й чувайте. Противник ваш, диявол, ходить навколо вас. як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. Бог ж усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, удосконалить вас, утвердить, зміцнить, поставить твердо. 11. Йому слава й сила на віки віків. Амінь.
12. Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як знаю, брата, наставляючи вас і свідчачи вам, що то правдива благодать Божа, в якій ви стоїте. 13. Вітає вас Церква що у Вавилоні. вибрана з вами, і Марко, мій син. 14. Вітайте один одного цілунком любови.
Мир вам усім, що у Христі.
Євангеліє від Йоана 5, 17-24.
17. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Отець мій діє понині, і я дію.
18. За те юдеї ще більше намагались його убити, та не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що називав Бога своїм Отцем, видаючи себе за рівного Богові.
19. Ісус відповів їм, кажучи:
– Істинно, істинно кажу вам: не може Син від себе діяти нічого, як тільки те, що бачить, як Отець діє. Бо що Отець діє, те саме також і Син діє. 20. Отець бо любить Сина й усе йому показує, що сам діє. І більші від цих діла йому покаже, щоб ви дивувалися. 21. Бо як Отець воскрешає померлих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє. 22. Отець бо не судить нікого, але дав Синові увесь суд, щоб усі почитали Сина, як почитають Отця. 23. Хто не почитає Сина, той не почитає Отця, який послав його.
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Євангеліє від Марка 6, 7-13.
7. В той час покликав Ісус дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець; 9. щоб обувалися в сандали й не вдягалися в дві одежі.
10. І говорив їм:
– До якого б дому ви не ввійшли, там пробувайте аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якому місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, виходячи звідтіль обтрусіть і порох з ваших ніг на свідоцтво їм.
12. Вони вийшли і проповідували покаяння, 13. виганяли численних бісів і намащували олією чимало хворих та оздоровлювали їх.
Петра 5, 8: “Будьте тверезі й чувайте. Противник ваш, диявол, ходить навколо вас. як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти”
Нещодавно, спілкуючись із монахом, почула дуже важливу думку: “я знаю, що будуть спокуси і готуюся до цього, щоб протистояти”.
І справді, важливо не лише дбати про своє щодення, а також гартувати дух, щоб зуміти вистояти в час спокуси. Не думайте, що спокуси стануть перед вами у вигляді якогось страшила, чи когось яскраво вбраного, кому з очей будуть сипатися іскри. Ні! Спокуса тиха. І часто нашу віру будуть випробовувати навіть дорогі нам люди чи наші знайомі.
Напевно, не раз бувало, коли ваші, справді добрі наміри і дії, трактували як бажання поживитися чи прославитися. Чи те, що ви робили з особливим натхненням і старанням раптом помножували на нуль, лише через те, що їм абсолютно байдуже на ваші зусилля.
Спокуса здатися, відійти буде величезною. Бо дійсно, для чого докладати зусилля для тієї чи іншої справи, якщо воно не дає очікуваних плодів? Але, насправді, ви й не задумуєтеся, скільки могли зробити доброго і скільки буде втрачено, коли ви просто піддастеся цій спокусі – здатися.
