Діяння Апостолів 6, 1-7.
1. В тих днях, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2. Тоді дванадцять прикликали громаду учнів і сказали:– Не личить нам лишати слово Боже і при столах служити. 3. Виберіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, і ми їх поставимо для цієї служби; 4. ми ж будемо пильно пробувати у молитві і в служінні слова.
5. Вподобалось це слово всій громаді, й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, 6. і поставили їх перед апостолами, і, помолившись, поклали на них руки.
7. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків корилися вірі.
Євангеліє від Марка 15, 43 – 16, 8.
43. В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. 45. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; 46. тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали.
1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. і говорили між собою:
– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?
4. Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий.
5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякались. 6. Він до них промовив:
– Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Та ви йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.
8. І вони, вийшовши, побігли геть від гробу, бо страх і трепет огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися.
Марка 16, 6: “Він воскрес, його немає тут”
“Він – воскрес!” – цим словам складно було повірити. Жінки, які прийшли до гробу Господнього, щоб віддати останню шану, раптом дізналися те, чого не знав ніхто інший. Син Божий воскрес!
Ми з року в рік повторюємо: “Христос воскрес! Воістину воскрес!” та далеко не завжди осмислюємо вагу цього. Той, кого натовп людей зненавидів і віддав на смерть, прийняв це і прийняв муки, але щоб не канути в забуття, а щоб стати свідченням великої любові Творця.
Повторюючи “Христос воскрес! Воістину воскрес!”, задумуймося, що для нас означає Його воскресіння. Як сприймаємо цю новину і як від цього може змінитися наше життя. Бо ж воскрес не задля воскресіння, а щоб ми мали шанс для порятунку і життя вічного в Його любові.
