Діяння Апостолів 10, 1-16.
1. В тих днях був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він десь коло дев’ятої години дня, ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього й до нього мовив:
– Корнилію!
4. Той глянув на нього і, переляканий, озвався:
– Що, Господи?
Він сказав до нього:
– Твої молитви і твої милостині вознеслись до Бога, і він згадав про тебе. 5. Пошли, отже, людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного Симона гарбаря, що має дім край моря.
7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх слуг та побожного вояка з тих, що були з ним постійно, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.
9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю молитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотів їсти. І от як йому готували, найшло на нього захоплення: 11. бачить він небо відкрите, і з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотироногі, земні плазуни й небесні птиці. 13. І залунав до нього голос:
– Устань, Петре, заколи і їж!
14. Петро відповів:
– Ніколи, Господи, бо я ніколи нічого поганого й нечистого не їв.
15. І знову, вдруге, залунав голос до нього:
– Що Бог очистив, ти не погань.
16. Це сталося тричі, і зараз же скатерка піднялась на небо.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 18 – 2, 2.
18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:
Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість. 25. Бо що глупе у Бога – мудріше від людської мудрости і що немічне у Бога – сильніше від людської сили.
26. Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30. Ним, отже, ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, відкупленням, 31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
1. Та я, коли прийшов до вас, брати, не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2. Ні! Я постановив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то розп’ятого.
Євангеліє від Йоана 6, 56-69.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
56. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому. 57. Як мене послав живий Отець і я живу Отцем, так і той хто їсть мене, житиме мною. 58. Це – хліб, що зійшов з неба. Не як батьки ваші їли манну й померли: хто їстиме цей хліб, житиме повіки.
59. Так говорив він, коли навчав у синагозі, в Капернаумі.
60. Почувши це, багато хто з його учнів говорили:
– Жорстока ця мова! Хто може її слухати?
61. Ісус, знаючи в собі, що учні його ремствують, мовив до них:
62. – Це вас блазнить? А що коли побачите, як Син чоловічий возходить туди, де був перше? 63. Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя. 64. Та дехто з вас не вірує.
Ісус бо знав від самого початку, хто ті, що не вірують, і хто той, що його зрадить. 65. І додав:
– Ось чому я сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли його йому не буде дано моїм Отцем.
66. 3 того часу багато хто з його учнів відійшли від нього й більше з ним не ходили. 67. Тому Ісус сказав до дванадцятьох:
– Невже й ви хочете відійти?
68. Озвався до нього Симон Петро:
– Господи, до кого нам іти? У тебе – слова життя вічного. 69. Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий.
Євангеліє від Йоана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
В той час первосвященики і старші зібрали раду на Ісуса, щоб його вбити, і привели його до Пилата, кажучи:
6. Візьми і розпни його!
Каже їм Пилат:
– Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому.
7. Юдеї йому відповіли:
– У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
8. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. 9. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові:
– Звідкіля ти?
Ісус не дав йому одвіту.
10. Каже йому Пилат:
– Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп’яти тебе?
11. Відповів Ісус:
– Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх.
13. Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейськи – Гаввата. 14. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв:
– Ось цар ваш.
15. Ті закричали:
– Геть! Геть із ним! Розпни його!
Пилат каже їм:
– Царя вашого розп’яти?
Первосвященики відповіли:
– Нема у нас царя, крім кесаря!
16. І видав його їм на розп’яття.
17. Взяли вони Ісуса; і несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота. 18. Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині. 19. Пилат велів зробити напис і прибити на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин цар юдейський». 20. Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько міста. Писано було по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.
25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:
– Жено, ось син твій.
27. Потім каже до учня:
– Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
28. По тому Ісус, знаючи, що все совершилось, щоб збулося Писання, мовив:
– Жажду.
30. Скуштувавши оцту, Ісус сказав:
– Совершилось.
І схиливши голову, віддав духа.
31. Тому що то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. 32. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з ним розп’яті. 33. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, 34. але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода.
35. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували.
Йоана 6, 69: “Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий “
Нам зараз складно собі навіть уявити, що Ісуса Христа можна сприймати по-іншому, аніж як Сина Божого. Нам складно собі уявити, що Його сучасники не зуміли в Ньому розпізнати Спасителя. І навіть учні мали сумнів і побоялися йти за Ним, а відрікалися чи потребували перше торкнутися, щоб переконатися.
Так, це дивує і але водночас і стає причиною, щоб задуматися. Ми точно знаємо, ким є Христос. Ми точно знаємо про Його жертву задля нашого порятунку, але, незважаючи на це, все ж продовжуємо сумніватися, що Божі Заповіді, що Божий Закон стосується кожного з нас і що своїми прогрішеннями йдемо супроти Бога.
