Діяння Апостолів 12, 1-11.
1. В тих днях цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він убив мечем Якова, брата Іванового. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він завзявся також схопити Петра. То були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пассі. 5. І стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилася ввесь час Богові за нього.
6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий у два ланцюги, спав тієї ночі між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши злегка Петра у бік, збудив його, кажучи:
– Вставай чимскорше!
І ланцюги впали з рук у нього.
8. – Підпережися і надінь свої сандали.
Він зробив так. Знову сказав до нього:
– Накинь на себе плащ і йди за мною.
9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав, чи то правда, що робив ангел; думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту й другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, і ангел нараз відступив від нього.
11. Тоді Петро, опам’ятавшись, мовив:
– Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого й вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого так ждав юдейський народ.
Євангеліє від Йоана 8, 31-42.
31. Сказав Господь до тих юдеїв, які увірували в нього:
– Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; 32. і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас.
33. Вони йому відповіли:
– Ми потомки Авраама й не були ніколи невольниками ні в кого. Як же ти говориш: будете визволені?
34. Ісус відповів їм:
– Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх – гріха невольник! 35. Невольник не пробував в домі повіки; син пробував повіки. 36. Отже, як Син вас визволить, справді будете вільні. 37. Знаю, що ви потомки Авраама, одначе хочете мене вбити, бо моє слово не має місця у вашому серці. 38. Я говорю те, що бачив в Отця мого, а ви робите те, що чули від батька вашого.
39. Ті йому у відповідь сказали:
– Авраам – наш батько.
Каже їм Ісус:
– Якби ви були дітьми Авраама, чинили б діла Авраама. 40. Та ось тепер хочете вбити мене, чоловіка, який вам сказав правду, яку він чув від Бога. Так Авраам не робив. 41. Ви чините діла батька вашого.
Ті йому кажуть:
– Ми не народились з чужоложства; один у нас Отець – Бог.
42. Ісус сказав їм:
– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов
Йоана 8. 34: “Кожен, хто чинить гріх – гріха невольник!”
Нам здається, що в міру нашого людського зростання, стаємо вільніші. Технології допомагають нам бути мобільнішими, не відчувати кордонів світу. Та поміж тим, ми не так часто замислюємося, що якраз в міру свого зростання стаємо підневільними від своїх бажань і вчинків, які, під виглядом свободи, приводять нас у рабство гріха.
Світ так живе… От інший так робить… Ці думки, твердження віддаляють нас від того, а як я сам чи сама хочу діяти. Чи не боюся не бути такою вже немодною у своїх вчинках чи рішеннях, але зберігати те, що Бог заклав у мене від народження – гідність і силу, щоб протистояти гріхам.
