Діяння Апостолів 17, 19-28.
19. В тих днях атеняни, взявши Павла, повели в Ареопаг, кажучи:
– Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? 20. Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому хочемо знати, що б воно могло бути.
21. Всі бо атеняни й захожі чужинці, що жили між ними, не мали часу ні на що інше, як тільки, щоб говорити або слухати чого нового.
22. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив:
– Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. 23. Проходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святих зображень, я найшов жертівник, на якому написано: «Невідомому богові». Те, отже, чому ви, не відаючи його, покланяєтеся, те я вам звіщаю. 24. Бог, що сотворив світ і все, що в ньому, бувши владикою неба й землі, не живе у рукотворних храмах 25. і не приймає служби з рук людських, немов би він чого потребував, бо то він дає усім життя, дихання і все. 26. Він сотворив з одного ввесь рід людський, щоб жив по всьому лиці землі, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, 27. щоб вони шукали Бога, чи, бува, гейби навпомацьки не найдуть його, хоч він ні від кого з нас недалеко. 28. У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо, як деякі з ваших поетів сказали: «Бо й ми з його роду».
Євангеліє від Йоана 12, 19-36.
19. В той час зібрали фарисеї раду на Ісуса, і говорили:
– Бачите, що нічого не вдієте, бо ввесь світ іде за ним.
20. Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. 21. Вони приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і стали його просити, кажучи:
– Пане, хочемо побачити Ісуса.
22. Приходить Филип і говорить Андрієві, а Андрій з Филипом знову приходять і кажуть Ісусові. 23. Ісус відповів їм:
– Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий. 24. Істинно, істинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить. 25. Хто любить життя своє, той його погубить; хто ненавидить життя своє на цьому світі, той його збереже на життя вічне. 26. Хто мені служить, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Хто мені служитиме, того шануватиме Отець. 27. Тепер стривожилась душа моя, і що мені казати: Отче, спаси мене, від цієї години? Таж тому я й прийшов – на цю годину! 28. Отче, прослав ім’я своє!
І злинув голос із неба:
– І прославив, і знову прославлю!
29. Народ, що стояв там і чув те, говорив:
– То був грім.
Інші ж казали:
– Ангел промовив до нього!
30. Ісус у відповідь сказав:
– Не ради мене ізлинув той голос, але ради вас. 31. Тепер цьому світові суд; тепер буде вигнаний геть князь цього світу. 32. І я, коли буду піднесений з землі, притягну всіх до себе.
33. Це він казав, щоб зазначити, якою смертю мав умерти. 34. Народ озвався до нього:
– Ми чули в законі, що Христос пробуватиме повіки. Як, отже, ти кажеш, що Син чоловічий має бути піднесений? Хто він – той Син чоловічий? 35. Ісус відповів їм:
– Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не обгорнула вас темрява. Хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.
Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.
Христос говорить до своїх учнів про те, що буде: терпіння, смерть. І щиро каже їм, що тривожиться Його серце перед тим, що має знести заради нас, людей.
Але Ісусова смерть – позбавляє від смерті нас і саме в тому її велич.
Ми часто не готові прийняти Божих слів і Його волі у своєму житті, коли отримуємо різні уроки. Легше іноді попросити Бога почекати, нарікати на Нього, аніж просити благодаті усвідомити і прийняти Його волю, як це зробив Ісус.
Якщо ми християни, то маємо розуміти, що у цьому світі для нас є місія, і ціна кожного нашого життя була варта крові Божого Сина.
чому не приймаєте мене????