Послання Апостола Павла до Римлян 8, 14-21.
14. Браття, ті, яких водить Дух Божий – сини Божі. 15. Бо ви не прийняли духа рабства, щоб знову попасти в страх, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: Авва – Отче. 16. Цей самий Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі; 17. а коли діти, то й наслідники Божі – співнаслідники Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним прославитися.
18. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам явитися. 19. Бо сотворіння чекає нетерпляче виявлення синів Божих. 20. Сотворіння було підбите тлінню не добровільно, а тим, хто його підбив, у надії, 21. що й саме сотворіння визволиться від рабства зітління, на волю слави дітей Божих
Євангеліє від Матея 9, 9-13.
9. В той час, ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього:
– Іди за мною!
Той устав і пішов слідом за ним.
10. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, і посідали з ним і з його учнями. 11. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням:
– Чого ваш учитель їсть з митарями та грішниками?
12. Почувши те, Ісус озвався:
– Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: я милосердя хочу, а не жертву. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.
Ісус говорить до фарисеїв тодішніх рівно ж так, як і до сьогоднішніх – я милосердя хочу, а не жертву.
Задумаймось, чи не подібні ми іноді до них? Чи не здається нам, що коли ходимо до храму і живемо за заповідями, то мимоволі дозволяємо собі почуватись кращими від тих, хто цього не робить?
Навішувати ярлики, цуратись, осуджувати – це не наше завдання.
Ми усі – на дорозі до Бога, просто шлях кожного може бути дуже різний. Не дозволяймо собі вирішувати за когось, оцінювати когось. Доручаймо це Богу.
