Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 13, 4 – 14, 5.
4. Браття, любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надувається, 5. не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; 6. не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; 7. все зносить, все вірить, усього надіється, все зносить терпеливо.
8. Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне, 9. бо знаємо почасти й почасти пророкуємо. 10. Коли настане досконале, недосконале зникне. 11. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. 12. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж – лицем до лиця. Тепер я знаю почасти, тоді пізнаю так, як і я пізнаний.
13. Тим часом остаються: віра, надія, любов – цих троє, але найбільша з них любов.
1. Понад усе дбайте про любов, жадайте духовних дарів, особливо дару пророцтва. 2. Хто б говорив мовами, не людям говорить, але Богові; бо ніхто його не розуміє, він говорить духом таємні речі. 3. Хто ж пророкує, говорить людям на повчання, попередження і розраду. 4. Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. 5. Я бажав би, щоб ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, хіба що він поясняє, щоб Церква мала повчання.
Євангеліє від Матея 20, 1-16.
Сказав Господь притчу оцю:
1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник.
3. А вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав їм:
– Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм:
– Чого тут увесь день стоїте бездільно?
7. Кажуть йому:
– Бо ніхто не найняв нас.
І він сказав їм:
– Ідіть і ви у виноградник.
8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві:
– Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших.
9. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи:
– Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня.
13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:
– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?
16. Так то останні будуть перші, а перші – останні.
Бог є Любов, і кожен з нас на образ і подобу Божу – частинка Любові і покликаний любити.
Дитя приходить у цей світ із потребою бути любленим, і ця потреба не переминає, бо вона і є нашим покликанням.
Любов, якою є Бог, потребує від нас самозречення і жертви. Щоденної важкої праці над своїми пристрастями.
Ми іноді називаємо любов’ю речі, які нею не є. Особливо часто служимо своєму егоїзму. Любити – це бачити насамперед іншого, а вже потім себе і любити аж до такої міри, щоби могти віддати своє життя.
Чи любимо так?
