Друге Послання Апостола Петра 1, 10-19.
10. Браття, старайтеся утвердити ваше покликання й вибрання; бо чинячи це, ніколи не спотикнетеся. 11. Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне царство Господа нашого й Спаса Ісуса Христа.
12. Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді. 13. Вважаю за справедливе, доки я в цім наметі, розбуджувати вас цим напімненням, 14. знаючи, що незабаром мені треба буде покинути цей намет, як Господь наш Ісус Христос мені об’явив. 15. Буду, однак, старатися, щоб ви завжди, навіть по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі. 16. Бо не йдучи за хитро вигаданими байками, ми об’явили вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величчя. 17. Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від Величної слави: «Це мій син возлюблений, якого я вподобав». 18. Цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі.
19. Маємо і потвердження пророчого слова. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, що світить у темнім місці, поки не почне розвиднятись і рання зоря не зійде в серцях ваших.
Євангеліє від Матея 17, 1-9.
1. В той час узяв Ісус Петра, Якова та Івана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і преобразився перед ними: обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло. 3. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли.
4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса:
– Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зроблю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.
5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара повила їх і з хмари було чути голос:
– Це – мій улюблений Син, якого я вподобав: його слухайте.
6. Почувши це, учні впали лицем до землі і злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже:
– Устаньте, не бійтеся!
8. Підвівши очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса.
9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм:
– Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син чоловічий не воскресне з мертвих.
Переображення Господнє
Ісус Христос, якого бачили перед собою учні, притягував їх своєю надзвичайністю, але вони не бачили Його Божественного єства, а лише людське тіло. Тому часто навіть учні були зосереджені лише на людськості Ісуса Христа. Перед своїми стражданнями Господь являє своє Божество, щоб зміцнити їх, коли їм буде непросто, коли настане Хресна дорога, Він робить це задля самих же учнів. Ісус показує їм, що Він справді Бог.
Коли дивимося самі на себе чи на інших, то також бачимо лише тіло, а важливіше побачити за своєю особою чи за особою когось іншого – образ Бога, на образ і подобу Якого ми є створені. І як Господь переобразився, так і ми маємо переображатися, перемінюватись і давати образові Божому, який є в нас, виявлятися щораз більше.
Владика Венедикт (Алексійчук)
