Святе Письмо з розважанням на 17 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 129 зач.; 3, 18-23.

18. Браття, нехай ніхто себе не зводить. Як кому з вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим, 19. бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано бо: Він ловить мудрих їхніми хитрощами; 20. і ще:

Господь знає думки мудрих, 
що вони марні.

21. Тому нехай ніхто не покладає своєї хвали в людях; усе бо ваше: 22. чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23. ви ж Христові, а Христос Божий.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 54 зач. 13, 36-43.

36. В той час, коли Ісус прийшов додому, підійшли до нього його учні й кажуть:

– Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.

37. Він у відповідь сказав їм:

– Той, хто сіє добре зерно – це Син чоловічий; 38. поле – це світ; добро зерно – це сини царства; кукіль – це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв – це диявол; 40. жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогненної ночі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в царстві Отця свого.

Хто має вуха, нехай слухає.

Св. вмц. Марини Блаж. сщмч. Павла Гойдича, єп. Пряшівського Мт. 54 зач.; 13, 36-43.

Вчора ми розважали над тим, як апостол Павло класифікує людей, говорячи про тілесну і духовну людину, що живуть у відповідності до людської і Божої мудрості. Християнин, власне через хрещення, народжується як немовлятко у Христі. Тілесна ж людина, як той кукіль, живе поряд із дитиною Божою. Тому у житті християнина проявляються вчинки як тілесної людини, що живе за мудрістю світу, так і Божої дитини, яка керується мудрістю Божою, що для нас є пізнаваною у Христі Ісусі. 

Є дуже важливо, розпізнаючи вчинки, пізнавати їх як наслідки тої чи іншої мудрості, які лежать в основі прийняття рішень.  Адже, вчинок людини є вже зовнішнім виявом того, чим живе людина. Коли людина живе мудрістю Божою, то у її вчинках будуть зауважуватися плоди любові, адже, ця мудрість бере свій початок у любові і виявляє любов. 

Натомість, мудрість світу може тільки прикриватися самим поняттям любові, адже, її формують Божі створіння, які створені з любові, проте, гріх, що увійшов у їхнє життя, спотворив розуміння любові, яка стала егоцентричною. Така мудрість опирається на досвід, проте, пізнання людини є обмеженим, і тому приходиться до хибних висновків. Навіть, коли людство накопичує знання впродовж своєї історії, то все ж таки ці знання без любові ведуть до пихи (1 Кор 8, 1).

Апостол Павло, беручи це все до уваги, застерігає від приношення похвали людині, адже, навіть коли в житті людини проявляються чіткі риси Божої присутності, то це не є причиною для похвали самій людині, але радше Богу, з яким людина співдіє. Тому важливо звертати увагу саме на цю єдність, яка і виявляє ознаки єднання Батька і дитини. 

Ця Божа присутність у житті є вже тепер і буде чітко виражена наприкінці світу, як навчає Ісус у поясненні притчі про кукіль, що праведні тоді засяють, адже, світло буде у їхньому серці. 

Господи, освітлюй наші серця твоїм світлом і наповнюй їх твоєю любов’ю, щоб твоєю ласкою ми зростали як твої діти і скидали із себе стару, грішну людину.

Слово благовісника