Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 8, 7-15.
7. Браття, тому що відзначаєтесь у всьому, у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у вашій любові до нас, треба вам відзначатись і в цій благодійній справі.
8. Не даю це як наказ, але щоб дбайливістю до інших випробувати щирість вашої любови. 9. Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що ради вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. 10. Даю в цьому лише раду: воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку не тільки робити, але про неї думати. 11. Тепер же кінчіть її, щоб, як гаряче бажали, так і довершили по вашій змозі. 12. Бо коли є охота дати, то вона приємна в міру того, хто що має, а не того, чого не має. 13. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність; 14. щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і, таким чином, щоб панувала рівність, 15. як написано:
Хто був зібрав багато, не мав над міру,
а хто мало, не мав нестачі.
Євангеліє від Марка 3, 6-12.
6. В той час фарисеї раду радили з іродіянами проти Ісуса, як би його погубити.
7. Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, 8. з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. 9. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. 10. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. 11. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали:
– Ти – Син Божий!
12. Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли.
Матеріальні блага, зокрема фінанси, – це засоби, якими людині доручено користуватись заради забезпечення базових потреб. Не більше.
Як тільки людина переступає цю межу – починає служити своєму ідолу, а не Богу.
Церковна спільнота – це місце, яке дозволяє нам не лише бути у колі друзів, але є місцем, де ми можемо стати корисними, послужити іншому, чинити добро.
Богу не потрібні наші гроші – якщо ми жертвуємо, то повинні розуміти, що це своєрідний спосіб проявити свою опіку про того, хто насправді потребує або ж спосіб допомогти там, де ця допомога потрібна.
Тому коли робимо пожертви – забуваймо про них. Нехай це буде щиро. Бо кожна пожертва, яку ми обговорюємо в колі друзів чи родичів, зайве підкреслюючи, наскільки корумпованими є всі і всяк, навряд чи матиме сенс.
Жертвуймо з любові, зі своїх можливостей, в тому числі і духовних. І не йдеться лише про гроші.
