Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 2, 6-9.
6. Браття, ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; 7. але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, 9. але, як написано:
Чого око не бачило й вухо не чуло,
що на думку людині не спало,
те приготовив Бог тим, що його люблять.
Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 2, 1-7.
1. Сину Тимотею, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяка за всіх людей, 2. за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно жити з усією побожністю та пристойністю. 3. Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4. який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5. Один бо Бог, і один посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6. що видав себе самого як викуп за всіх; і він є доказом цього, посланим у відповідний час, 7. для чого я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді.
Євангеліє від Матея 22, 15-22.
15. Одного разу радились фарисеї, як би зловити Ісуса на слові, 16. і посилають до нього своїх учнів разом з іродіянами.
– Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не вважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. 17. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні?
18. Ісус, знаючи їхнє лукавство, озвався:
19. – Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені податковий гріш.
Ті принесли йому динарій. 20. Він спитав їх:
– Чий це образ і напис?
21. Відповідають йому:
– Кесарів.
Тоді він до них каже:
– Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові.
22. Почувши це, вони здивувались і, лишивши його, відійшли.
Євангеліє від Луки 4, 16-22.
16. В той час прийшов Ісус у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. 17. Йому подали книгу, він найшов місце, де було написано:
18. Господній Дух на мені,
бо він мене помазав.
Послав мене нести добру новину бідним,
звіщати полоненим визволення,
сліпим прозріння,
випустити пригноблених на волю,
19. оповістити рік Господнього помилування.
20. Згорнувши книгу, він віддав її слузі й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити:
– Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.
22. Всі свідчили про нього і дивувались словам ласки, які виходили з уст його, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
Матея 22, 15-22. «Віддайте ж кесареве – кесареві, а Боже – Богові».
У більшості випадків, коли цитуємо цей вірш: «Віддайте ж кесареве – кесареві», говоримо, що мусимо мати пошану до законів, порядків, які існують у суспільстві. Однак дуже мало звертаємо уваги на другу половину цього вірша: «…а Боже – Богові».
Господь дарував нам життя, яке триває десятки років. У ньому багато не тільки років, а й ще більше місяців, годин, а секунд – неймовірна кількість. Коли приглянемося до нашого буденного дня, то можемо зауважити, що дуже багато часу віддаємо саме «кесареві» – тим чи іншим людським справам, клопотам, обов’язкам. Натомість дуже мало часу посеред дня, посеред тижня ми віддаємо Богові.
Як нам важко молитися наші ранішні, вечірні молитви, ходити до храму, творити добрі діла, як нам трудно віддати Боже Богові. Цей день дарував нам Бог, але нам обтяжливо щодня читати Святе Письмо, книги тих чи інших духовних авторів.
Бог дарував нам ціле життя. Чи ми хоч якусь маленьку його частину можемо присвятити Господеві? Адже остаточно життя й так належить Йому. Тому варто віддати Богові те, що Йому й так належить, – ціле наше життя.
Владика Венедикт (Алексійчук)
