Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 13, 3-13.
3. Браття, ви шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, але сильний між вами. 4. Хоч його розп’ято через неміч, але він живе Божою силою. Такі ми, хоч немічні в ньому, однак будемо з ним жити Божою силою вам на благо.
5. Розпізнавайте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Коли ні, то ви не випробувані. 6. Та надіюся, ви пізнаєте, що ми таки випробувані. 7. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили: не щоб ми явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі не були випробувані. 8. Бо ми не можемо нічого проти правди, а тільки за правду. 9. Ми бо радуємося, коли ми немічні, а ви сильні. Саме про це ми й молимося: про вашу досконалість. 10. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не чинити суворо силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.
11. Зрештою, брати, радійте, прямуйте до досконалости, бадьоріться, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. 12. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають.
13. Благодать Господа Ісуса Христа, і любов Бога, і причастя Святого Духа з усіма вами.
Євангеліє від Марка 4, 35-41.
35. Сказав Господь своїм учням:
– Перепливімо на той бік!
36. І, зоставивши народ, беруть його з собою, так як він був у човні; були ж і інші човни з ним. 37. І знявся сильний буревій, і хвилі линули в човен, так що він уже наповнювався водою. 38. А він був на кормі і спав на подушці. Вони збудили його й кажуть йому:
– Учителю, байдуже тобі, що гинемо?
39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря:
– Замовкни! Ущухни!
І затих вітер, і настала велика тиша. 40. Тоді сказав до них:
– Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?
41. Страх великий огорнув їх, і вони казали один одного:
– Хто це такий, що йому вітер і море послушні?
Мр. 4, 35-41. «І затих вітер, і залягла велика тиша».
Марко дуже докладний у своєму Євангелії, так і тут він детально оповідає про те, як Христос і апостоли подорожували човном по Галилейському морі й почалася буря. Учні почали панікувати, бо не могли нічого вдіяти, з’явилася загроза їхньому життю.
У цей час Ісус Христос спокійно спав. Вони, перелякані й повні емоцій, немовби кажуть Господеві, хоч вголос цього і не промовляють: «Якщо нічим не можеш зарадити, то хоч будь з нами солідарний, щось роби: черпай воду, думай, що можна було б вчинити в цій ситуації. Чому Ти не підтримуєш товариства в біді?» І коли Христос прокидається, бо Його розбудили, то зразу втихомирює бурю. Євангеліє каже, що залягла велика тиша.
Часто так само буває в нашому житті, коли з’являються різні проблематичні ситуації. Коли ми емоційно на них реагуємо, тоді вони переходять немовби всередину нас, забираючи мир і приносячи неспокій.
Ця буря принесла неспокій апостолам – і вони впустили цю бурю, цей неспокій до свого серця. Христос же, Той, Який має мир, немовби виливає цей Свій мир назовні – і буря заспокоюється.
Бог закликає нас не давати зовнішнім обставинам керувати нами й приносити неспокій до нашого серця, а вміти в будь-якій ситуації зберігати Божий мир.
Під час Божественної Літургії ми дуже часто молимося за мир. Перші три прохання саме про це: в мирі Господеві помолімся, за мир з висот.., за мир всього світу… Дуже часто повторюємо: «Мир вам». Маємо зберегти цей мир, бо якщо він буде в нас, то й виливатиметься назовні. Як кажуть святі отці: «Здобудь мир – і навколо тебе тисячі спасуться».
Владика Венедикт (Алексійчук)
