Послання Апостола Павла до Галатів 1, 1-10; 20 – 2, 5.
1. Павло, апостол не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, 2. і всі брати, що зо мною, Церквам Галатії; 3. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5. якому слава на віки віків. Амінь.
6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав благодаттю Христа і перейшли на інше євангеліє: 7. не щоб воно було інше, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити євангеліє Христове. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба, проповідували вам інше від того, яке ми вам проповідували, нехай буде проклят. 9. Як ми казали перше, так і нині кажу знову: коли хто вам проповідує інше євангеліє, ніж те, що ви прийняли, нехай буде проклят. 10. Хіба я тим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
20. Те, що пишу вам, ось перед Богом, що не обманюю. 21. Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; 22. з лиця ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. 23. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, 24. і мене ради прославляли Бога.
1. Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2. Пішов я туди за об’явленням і виклав їм євангеліє, яке проповідую між поганами, особливо значнішим, чи я, бува, не дарма труджуся чи трудився. 3. І Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. 4. Щождо облудних братів, які крадькома влізли, щоб підглядати нашу волю, що маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити, 5. ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелія збереглася незіпсованою у вас.
Євангеліє від Марка 5, 1-20.
1. Одного разу прийшов Ісус на той бік моря, в країну герасинську. 2. І коли він вийшов з човна, зразу ж вийшов йому назустріч чоловік з гробів, що мав у собі нечистого духа. 3 Він пробував у гробах, і ніхто ланцюгом не міг його зв’язати; 4. раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, і ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він між гробами і в горах, кричав і товк себе камінням.
6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом:
– Що мені й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: не муч мене!
8. Ісус бо сказав був до нього:
– Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9. І спитав його:
– Як тебе звати?
Той відповів:
– Леґіон – мені ім’я, багато бо нас!
10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11. А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що там паслося. 12. І стали його просити:
– Пошли нас у ті свині, щоб ми ввійшли в них.
13. І він їм дозволив. І, вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, і кинулось стадо, яких дві тисячі, з кручі в море та й утопилось у морі. 14. Пастухи втекли й розповіли про те в місті та по селах; і вийшли люди побачити, що сталося. 15. Приходять вони до Ісуса й бачать біснуватого: сидить він одягнений, при умі, – той, що мав у собі леґіон, – і злякалися. 16. Розповіли їм очевидці, як воно сталося з біснуватими і зі свиньми. 17. І просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18. Коли він сідав у човен, біснуватий став його просити, щоб бути з ним. 19. Ісус йому не дозволив і сказав до нього:
– Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердився над тобою.
20. Пішов він і став проповідувати у Десятимісті, що зробив йому Ісус, і всі дивувалися.
Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
Чи не здається нам іноді, що наші релігійні переконання, духовність – це справа виключно інтимна і для неї є окреслений час і простір? Іншими словами, неділя, храм, Літургія, а решта життя – життя за світовими законами.
На жаль, це та пастка, в яку ми часто потрапляємо. Обманюючи навіть самих себе. Богу не потрібно мати якесь відведене місце у переліку наших справ. Бути християнином – це бути ним всюди і завжди, в усіх спільнотах та оточеннях.
І це не завжди буде сприяти повсюди відчиненим дверям для нас, іноді це може бути навіть перепоною на шляху до отримання чогось. Але що нам потрібно більше? Мир і життя з Богом чи омріяна вершина? Вибір завжди складний, але якщо обираємо вірність Господеві – отримуємо усе.
