Послання Апостола Павла до Ефесян 4, 17-25.
17. Браття, кажу, і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у суєті свого ума, 18. запаморочені умом, далекі від життя в Бозі через їх неуцтво, що в них, та через зачерствілість їх серця. 19. Вони, отупілі, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з запалом чинити всяку нечисть. 20. Та ви не так навчились від Христа, 21. як про нього чули й були навчилися у ньому, згідно з правдою, що в Ісусі. 22. Тобто вам треба позбуватися старої людини, що жила, як перше, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. і обновитись духом вашого ума, 24. і одягнутись у нову людину, сотворену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.
25. Тому киньте брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму.
Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Євангеліє від Марка 12, 1-12.
1. Сказав Господь притчу оцю:
– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб’ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.
9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це,
і воно дивне в очах наших.
12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.
Євангеліє від Луки 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Луки 6, 21: “Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись”.
Ми досить часто маємо причини для смутку. Здебільшого це через якісь негаразди в особистому житті, на роботі чи коли щось зі задуманого не вдається втілити. І зрозуміло, що це нас тривожить.
Та згадаймо, як часто ми були засмучені через свої гріхи? Чи такі наші проступки все ж минають для нашого сумління досить безболісно?
Ми звикли жити зі своїми, принаймні дрібними, гріхами так, ніби вони частина нашої сутності. Тож такі невдачі у своєму духовному житті переносимо досить легко.
Та важливо те, що нас мало би тривожити не так те, що ми десь менше заробили, можливо, встигли менше зі запланованого, як те. що ми пішли супроти Божої любові.
Зважмо, що нас насправді більше тривожить, можливо, варто переосмислити своє життя?
