Послання Апостола Павла до Ефесян 5, 33 – 6, 9.
33. Браття, нехай кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого; а жінка нехай поважає чоловіка.
1. Діти, слухайте в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2. Шануй батька свого й матір – це перша заповідь з обітницею: 3. щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4. І ви, батьки, не досаждайте дітям вашим, але виховуйте їх у послусі й наводьте їх на розум у Господі.
5. Раби, слухайте панів цього світу зо страхом і шаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6. працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, але як слуги Христа, які від серця чинять волю Божу. 7. Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8. знаючи, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи раб, чи вільний. 9. І ви, пани, чиніть їм те саме: киньте погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не вважає на особи.
Євангеліє від Луки 4, 16-22.
16. В той час прийшов Ісус у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. 17. Йому подали книгу, він найшов місце, де було написано:
18. Господній Дух на мені,
бо він мене помазав.
Послав мене нести добру новину бідним,
звіщати полоненим визволення,
сліпим прозріння,
випустити пригноблених на волю,
19. оповістити рік Господнього помилування.
20. Згорнувши книгу, він віддав її слузі й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити:
– Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.
22. Всі свідчили про нього і дивувались словам ласки, які виходили з уст його, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
Еф. 5, 33-6, 9 «Служіть охоче, як Господові, а не як людям»
Нам може здатися дивним, чому Господь вказує, щоб раби слухались панів. Мусимо розуміти, що Господь прийшов на землю, де такі стосунки тоді були звичним життям, ментальністю народу. І треба було трохи часу, щоб усі усвідомили, що рабство – це щось неприпустиме, ненормальне для людського життя. Але Бог, промовляючи в тих обставинах до рабів, щоб вони служили своїм володарям, як Господеві, одночасно каже, щоб і пани чинили їм те саме. Не лише слуги мають служити панам, як Господеві, але так само пани мають розуміти, що Бог дав їм тих чи тих людей, що сам Господь їх послав. І ставитись до них, як до самого Господа.
Звичайно, рабовласницькі часи минули, для нас сьогодні цей уривок ніби й не актуальний. Але він вчить нас, що нема різниці, що ми робимо, яку посаду обіймаємо, усюди маємо поводитись так, як Божі слуги. Якщо ми підвладні, то маємо служити як Господеві нашим керівникам у християнському дусі. А керівники завжди мають пам’ятати, що мають служити як Господеві своїм підлеглим.
Владика Венедикт (Алексійчук)
