Перше Послання Апостола Павла до Солунян 2, 1-8.
1. Браття, знаєте, що наш прихід до вас не був даремний; 2. але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Боже євангеліє з великим змаганням. 3. Бо наша проповідь не має в собі ні облуди, ні нечистоти, ні підступу. 4. Але як Бог, найшовши нас гідними доручив нам євангеліє, так ми говоримо, стараючись подобатися не людям, але Богові, який випробовує серця наші. 5. Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані зажерливости, Бог тому свідок. 6. Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ні від інших, 7. хоч і могли б як апостоли Христа бути вам тягарем. Навпаки, ми були лагідні між вами. Як годувальниця піклується своїми дітьми, 8. так і ми, з палкого до вас почуття, раді були уділити вам не лише Боже євангеліє, але й від себе наші душі; такими дорогими ви нам стали.
Євангеліє від Луки 11, 9-13.
9. Сказав Ісус своїм учням: просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете; стукайте, і відчинять вам. 10. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає, находить, і тому, хто стукає, відчиняють.
11. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? 12. Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?
13. Отак коли ви, бувши злими, умієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять.
1 Солунян 2, 1-8: «Стараючись подобатися не людям, а Богові»
Ми надто велике значення надаємо тому, що про нас думають інші, що нам про нас говорять. Ми це перемелюємо в своїх думках, переминаємо в душі, вичавлюючи все те, що нас якось зачепило.
Та ми значно менше уваги приділяємо тому, якими є перед Богом. Чомусь для нас це навіть не другорядне, а взагалі незначне.
Якою міркою вимірюємо своє життя, себе, свою поведінку, свої дії? Міркою людського осуду чи похвали, а чи міркою Божих законів і Божої любові?
