Святе Письмо з розважаннями на 6 січня

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б'є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

У передсвятті Різдва наш погляд по-особливому звернений до Господа, до небес, до ясел у вертепу. Бо ми чекаємо дуже важливого гостя - Спасителя.

Хоч ця подія колись відбулась історично, однак триває вона до сьогодні через пам'ять і відкрите серце кожного християнина.

Бо насправді кожен, хто вірить, прагне пережити дійство Воплочення Божого Сина, приготувавши в своїй душі місце для маленького вертепу.

Бог не погордував стати Дитям, народившись від Жінки - беззахисним, малим, прожити звичне земне життя, не позбавлене нічого людського, а потім піти на муки.

Бог сьогодні по-особливому чекає погляду наших очей, щоби вкотре нагадати, як сильно любить кожного і яка всесильна ця любов.